-… Ми з чоловіком не те, щоб весілля не хотіли принципово – просто було не до її! – зітхає двадцятип’ятирічна Дар’я. – Усе з самого початку пішло не по плану: вагітність, страшний токсикоз з перших днів, від якого майже нічого не допомагало. Мене навіть в лікарню з ним поклали, нудоту знімали крапельницями. Потім відшарування і погрози викидня, почалися проблеми з нирками, знову лікарня. І тільки вже коли я вийшла в декрет, все більш – менш нормалізувалося. Вирішили ми з чоловіком все – таки зареєструвати відносини, щоб дитина народилася в шлюбі. Просто сходити в РАГС і поставити штампи в паспорти … – Зрозуміло. Весілля, значить, зовсім не планували? – Ну яке весілля мене вже животик був, як дирижабль. Погладшала я сильно на постільному – то режимі, настрою не було бенкетувати. Думали, що зареєструємось і просто посидимо з батьками. Після РАГСу заїхали на машині за моєї мамою і всі разом рвонули на дачу до свекрів.
Свекруха обіцяла стіл накрити. Ну, ми тортик маленький купили, шампанського, фруктів трошки, думали – їх двоє зі свекром, нас троє, посидимо в вузьким колі. Приїхали, а там! Натовп людей в п’ятдесят! Родичі, здебільшого, зі сторони Дениса, звичайно, але і мої були, що дивно. Подруги, друзі, діти якісь, сусіди… – Ось це так! Свекри придумали і влаштували? — Навіть, краще, одна свекруха, свекор там ніколи нічого в життя не вирішував, типовий підкаблучник… Дивлюся, столи стоять на вулиці, кульки, квіти, все прикрашено. І свекруха така задоволена – сюрприз! Всі нас вітають, тягнуть коровай, букет мені вручили, обсипали крупою якоюсь. Втім, влаштовувати розбирання і лізти в пляшку молодята не стали, весілля так весілля. Розсудили, що від них не впаде, якщо вони посидять за столом на організованому свекрухою святі.
– У принципі, свекруха, звичайно, постаралася від душі! – розповідає Дар’я. – Наготувала всього: салати, закуски, гаряче, торт приголомшливий! Подруги їй допомагали, прикрашали все, готували, на дачі це все – таки непросто. Одна її подруга була тамадою. Я, чесно кажучи, боялася, що застілля переросте в колгоспну п’янку, але ні, посиділи добре. І конкурси були хороші, не вульгарні, і навіть букет кидали. Так ще і подарунків нам надарували!.. Хоча через ці подарунки у нас тепер сир – бор зі свекрухою. Справа в тому, що вона їх забрала собі, типу – за організацію весілля. Я спочатку подумала, що це жарт. Але вона реально гроші не віддає! … Подарунки, як часто на весіллях буває, збирала тамада, обходячи гостей з розносом, з жартами і примовками, після чого конверти прибрала свекруха – мовляв, не справа, якщо гроші будуть валятися просто так, на столі во дворі.
Хоча хто б на них покусився? Там були тільки свої … Тим не менше конверти свекруха зібрала і забрала кудись, і більше їх ніхто не бачив. – А Денис що каже? Він з ній розмовляв взагалі про подарункові гроші, або ні? – Денис теж в сум’ятті, хоча намагається матір виправдати. Мовляв, вона сильно витратилася на застілля, справді. Ми приїхали, погуляли і поїхали, а вона готувала все, прикрашала, прибирала, продумувала, зв’язувалася з нашими друзями. Потім ще і після нас посуду мила гору в холодній воді на дачі … Ну і потім, Денис каже, що ми ж весілля не планували в принципі, нікого запрошувати не хотіли. Так що, виходить, майже нічого і не втратили, крім двадцятки моєї мами, виходить. Може, свекруху, що забрала подарункові гроші, можна зрозуміти: недешеве це нині задоволення, прийняти і нагодувати кілька десятків людей, тим більше, на своїй території…
