Цього дня я проспав, і побіг на роботу коротким шляхом, через двори. І раптом почув: – Ні, відпустіть мене! Я не піду з вами! Побіг на крики. Не знаю, які інстинкти допомогли мені так швидко відреагувати. Незабаром я побачив таку картину: жінка стояла посеред двору і тягла маленьку дівчинку за руки. На вигляд дівчинці не було й шести років. Я кинувся рятувати дитину: – Гей, негайно відпусти дитину. – Чоловіче, йди, куди йшов. Це моя дочка. Слухати таке я, звісно, не став. Відразу запитав дівчинку, чи це її мати, на що вона мені відповіла, що це все неправда. Я дуже розлю тився. Це ж злочин посеред білого дня.
Тому різко заламав руки незнайомки та зв’язав їх. А потім почав шукати у кишені телефон, щоб викликати nоліцію: – Все, зараз я набираю поліції, і нехай вони вирішують, що робити з такими людьми, як ви. У цей час, на мій подив, жінка поводилася спокійно. — Чоловіче, дайте мені все пояснити вам, — сказала вона. – Я не хочу слухати вас. Поліції розповідати будете. Тоді я почав говорити з дівчинкою та намагався заспокоїти її. Жінка не витримала і знову прокричала: – Оксано, прошу тебе, скажи нехай мене розв’яжуть. Немає сил уже терпіти цей цирк. Несподівано для мене дитина повернула свій погляд на мене і заявила: – Дядечку, відпустіть ви вже тітку Марину.
Моєму подиву не було межі. Що взагалі відбувається? Як я потім дізнався, Оксана просто не хотіла слухатися мачуху та влаштувала істе риkу, коли та намагалася відвезти її до школи своєю машиною. А Марина поспішала на роботу і на істерики не хотіла витрачати свій час, тому силою намагалася змусити Оксану сісти в машину. Після того, як дізнався правду, стало дуже соромно. Я вибачився перед ними. На що Марина сказала, що на моєму місці вчинила б так само… Коли про цю історію дізнавалися інші люди, то говорили, що не треба пхати свій ніс у чужі справи. Але я вважаю, що все зробив правильно. Я думаю, що завжди потрібно залишатися людиною і допомагати іншим, навіть якщо вони цього не потребують.
