Мені дуже прикро тому, що мій чоловік не цінує моєї праці заради нашої родини. Він думає, що все так, як і повинно бути, що я взагалі не напружуюся, але це не так. Я щодня встаю раніше за всіх, щоб встигнути приготувати трьом дітям та чоловікові сніданки. Далі за списком прибирання, готування, прання, прасування, і разом з усім цим потрібно ще встигнути привести себе в порядок. І встигнути все це потрібно до повернення дітей зі школи, бо тоді мені доводиться робити з ними уроки.
Чоловік удома нічим не займається. Повернеться він з роботи до 6, ляже на диван і так і залишиться до 10, а в 10 він йде спати. Одного разу я попросила чоловіка допомогти мені з миттям посуду, так він сказав, що я жінка, і все це мій прямий обов’язок. Від втоми я вже плакала ночами, відчувала себе нікчемністю, адже нічого крім ведення побуту я не вміла, а в світі щохвилини щось новеньке з’являлося … Якось мені зателефонувала моя подруга і сказала, що вона купила квиток на тиждень до Єгипту, але з якихось причин вона не летить, тому запропонувала мені квитки за півціни.
Я спочатку хотіла відмовитись, адже квиток був один, а політ був через 4 дні. Але потім я подумала, що це знак згори. Через 4 дні відвела дітей до мами на 2 дні, купила квитки, написала листа чоловікові і поїхала в аеропорт. У листі синім по білому було написано: Діти у моєї мами, забереш їх через 2 дні. Напівфабрикати у холодильнику. Спробуй себе на моєму місці та зрозумій, нарешті, як нелегко бути мамою.
