Коли батьки відправляли сина до бабусі, батько поклав в кишеню хлопчика листок паперу. Він сказав синові, що якщо в дорозі йому стане страшно або погано, потрібно розгорнути записку і прочитати її.Батьки часто возили сина до бабусі на літо. Коли хлопчик підріс, він сказав, що вже великий і може самостійно поїхати. Мама і тато трохи посперечалися з дитиною, але потім все-таки погодилися.
Батьки довго стояли на пероні, проводжаючи сина, давали важливі настанови. Хлопчик весь час повторював, що знає все сам, йому вже сто разів пояснювали. Тоді батько поклав дитині в кишеню листок паперу. Папа сказав синові, що якщо йому стане погано або страшно, досить прочитати цю записку, і все буде добре.
Хлопчик сидів у вагоні і відчував себе незатишно. Навколо штовхалися і шуміли люди. Провідник зробив зауваження, якийсь незнайомий чоловік подивився на нього незадоволеним поглядом. Хлопчик забився в кут.Дитині з кожною хвилиною ставало страшніше і неприємніше, і з очей у нього потекли сльози. Раптом хлопчик згадав про записку батька. Тремтячою рукою він намацав у кишені папірець. Розгорнув листок. На ньому були написані такі слова: «Синку, я в сусідньому вагоні».
Так і Господь як турботливий батько завжди розуміє, коли людині важко, і дає зрозуміти, що він поруч. Але не щоб докоряти, а щоб надавати допомогу.
