Оксана двічі була одружена. Обидва її шлюби тривали два роки. І в неї було двоє дітей, дві чудові дівчинки, віком два і чотири роки. Батьки з дівчатами зв’язку не підтримували та фінансово не допомагали. Оксана почувала себе щасливою лише коли була у стосунках. У неї також була сестра Юлія, яка молодша за Оксану на три роки. Дівчина ніколи не була одружена і не вважала це трагедією. Вона жила на втіху і хотіла пов’язати своє життя з дійсно гідною людиною. Але плани у неї різко змінилися, після витівки своєї сестри. Оксана завжди була дуже закоханою та примхливою. Вона вела досить розгульний спосіб життя. І щоразу, коли їй треба було йти, її рятувала Юля. Потрібен був хтось, щоб сидів із дітьми. А Юля не могла дозволити, щоб це робили якісь несердолюбні люди і завжди сама викликала допомогти їй. А Оксані часто доводилося просити допомоги у Юлі, бо в останній рік вона була зайнята пошуками чоловіка.
У результаті їй удалося познайомитися з одним хлопцем, який не покинув її на другий день. Ним виявився Євген, який був молодшим за Оксану на три роки. Вони познайомилися з ним у кафе, де вона часто любила проводити час. З першої зустрічі вона твердила, що любить його. Він працював програмістом у міжнародній компанії. Євген красиво доглядав її, дарував дорогі подарунки. Відносини вони розвивалися швидко. Вони вже планували їхнє спільне проживання, але було одне «маленьке» але. Вона нічого йому не говорила про своїх дітей. Тому що в день знайомства він одразу озвучив те, що дітей поки не хоче, що він молодий і це принципово позиція. Розставивши собі пріоритети, Оксана намагалася вирішити, що робити з дітьми, куди їй визначити їх. Дізнавшись про це, сестра сказала, що діти житимуть у неї, і це не обговорюється. Коли захочеш… забереш, але ця відповідь не влаштовувала Оксану, бо вона хотіла, щоб сестра оформила на них опіку. Юля довго думала, і вирішила, що вони з дівчатками чудово ладнали, діти її люблять, тож оформить опікунство. Ї
й було нелегко, але вони справлялися з усім. Одного дня на неї ліг тягар материнства. Юлі довелося брати підробітки. Дітей відправила до садка, щоб поки вона була на роботі, вони не залишалися самі. А Оксана вийшла заміж, і за п’ять місяців вони поїхали до США, її чоловіка запросили туди працювати за контрактом. Вони жили в Америці, ні чого не потребували. Допомагати своїм дітям вона й не думала. Наче й не було їх усі ці роки. Вона не підтримувала зв’язку з ними. Діти росли, і не бачили її, і не чули. Спочатку питали у Юлії, куди поділася їхня мама. За шістнадцять років вона жодного разу не приїхала відвідати дітей. Діти про неї навіть чути не хотіли і вважали своєю мамою Юлію. Юля так і не вийшла заміж, і не народила своїх дітей. Натомість вона замінила матір двом прекрасним діткам. Вона всю себе присвятила дівчаткам, які її дуже любили і стали для неї найголовнішим у житті. Оксана, приїхала до Росії, тільки після того, як її покинув її коханий чоловік. Він знайшов собі молоду та гарну. Працювати Оксана не хотіла, знайти іншого чоловіка там не змогла. Так і довелося повернутись. Дітей у неї більше не було, а свої діти її так і не пробачили, і не захотіли з нею спілкуватися!
