У мене скоро народиться дитина, а я ще не знаю, де її прописати. Ми із мамою ще давно обговорювали це питання. Вона каже, що дитину треба прописати там, де вона живе, тобто у батька. Через це питання у мене погіршилося самопочуття. У мене почалися нервові зриви. Я, звичайно, розумію, що мені необхідно заспокоїтись, але в мене це поки що не виходить. Ми знімаємо квартиру. Хазяїн будинку дуже добра людина. Він нам дозволив навіть переробити дитячу. Як тільки я випадково ляпнула про прописку, мама знову накинулася на мене: – Дітей прийнято прописувати у батьків.
Якщо ми його пропишемо до себе, а ми збираємося продати цю квартиру і взяти ділянку дачі, виникнуть проблеми. Мені стало так прикро. Тобто моя мати не хоче прописати свого онука у своїй квартирі? На цьому ґрунті ми посварилися. Мама вирішила продати квартиру у Москві, щоб розширити ділянку на дачі? Я думаю, вона так сказала, аби відмаститися від прописки. – А чому ти не можеш у іншої бабусі його прописати? – Так вона теж мені мізки виносить. Каже, що дитина має бути прописана там же, де й мати. Вона взагалі думає, що я хочу розпочати боротьбу за їхню квартиру. Батьки чоловіка досить заможні люди. Вони мають багато нерухомості в Москві. А ближче до центру вони мають чотирикімнатну квартиру. Мій чоловік прописаний там же. Але онука прописати вони бояться. Свекруха якось сказала, що боїться, що після швидкого неминучого розлучення я вимагатиму частку сина в них.
– Мам, і мови у нас не йде про розлучення. І взагалі, прописка – проста формальність. Ти ж не будинок переоформляєш на онука. – Так чоловік намагався достукатися до матері. Ми з чоловіком так довго чекали на дитину, думали, що бабусі та дідусі з обох боків зрадіють, а вони навіть у елементарних речах допомогти не можуть. Ми і без згоди батьків можемо прописати нашого сина до одного з будинків. Але ми хочемо зробити все чесно, щоб всі залишилися задоволені.
