Вчора у торговому центрі я зустріла свою колишню однокласницю. Нам обом по 56. Ми були близькі до школи, потім вступили до одного університету. Тут також наші стосунки збереглися. Після університету вона переїхала до іншого міста. Ми зідзвонювалися і переписувалися якийсь час. Потім кожна з нас зайнялася своїми справами і ми втратили спілкування один з одним. У спільних знайомих я дізналася, що до 50 років у Росі було вже 4 невдалі шлюби.
Дітей у неї немає, і я не розуміла, чому. Деякі жінки наро джують хоча б для себе, адже якщо з чоловіком у них не виходить, у них хоча б залишаються діти, а згодом і онуки. І ось, зустрівшись з нею, я дізнався, що подруга повернулася до нашого маленького містечка. Ми довго з нею розмовляли. Я розповідала їй, як склалося моє життя, вона розповідала про своє. Якоїсь миті я не стрималася і запитала: – А чому дітей у тебе немає?
Щоб хоча б на ста рості однієї не залишатися. Вона зареготала своїм дзвінким голоском, як у студентські роки. – Однією? А твої діти завжди з тобою житимуть, по-твоєму? Сучасні діти сильно відрізняються своєю байду жістю. Краще rрошей відкладати і доглядальницю собі найняти на ста рості, ніж дітей виховувати без жодної гарантії.
Дітей немає, бо я не хочу їх мати. У мене немає бажання няньчитися з кимось, годувати, напувати і так далі. Я живу тільки на своє задоволення. Чоловіки від мене йшли, бо я дітей не хотіла наро джувати. Мені навіть աкода тих, хто народив дітей, присвятив своє життя їм, а тепер сидить один. Знаєте, я послухала її і зрозуміла, що вона має рацію. Навіщо народжувати, якщо тобі не хочеться?
Вона розумніաа, ніж більшість жінок, які йдуть на громадську думку і забивають на своє життя. Справа не в дитині, ні, я не кажу, що ті, хто хочуть стати матерями – дурні. Справа в тому, що вона слухає лише себе: захоче дитину – наро дить, на захоче – не наро дить.
