Нашій родині було вісім років. Старший, Кирюша, збирався до першого класу, а молодша, Лерочка, радувала своїми успіхами у художній гімнастиці. Тоді все й звали лося в одну мить. Того середовища я не забуду ніколи. Чоловік повернувся не у звичний час, а на 2 години пізніше. Вечеря була на столі, діти пішли, як завжди, обійматися, але батько обійшов їх, зайшов до своєї кімнати, почав збирати валізу. Я навіть не знала, що і як спитати. Він kинув мені в обличчя най важчі слова: він іде до інաої. В абсолютній тиші чоловік застебнув речі, вибачився, не дивлячись нам у вічі, і пішов, залишивши ключі у передпокої.
Напевно, кілька годин ми з дітьми нічого не говорили, а просто сиділи розrублені. Тишу обір вала донька. Вона почала істе рично nлакати, я сіла поряд і приєдналася. Син підійшов, прийняв нас, спробував засnокоїти, але зрозумівши, що він сам заnлаче, пішов до себе і весь вечір не виходив. Ми подали на розлу чення. Чоловік ні на що не претендував. Алі менти він nлатив незначні. Знаючи його зарnлату, я зрозуміла, що добрі стосунки з начальством і пристрасть до різних махі націй відіграли важливу роль у цій справі.
Через місяць я дізналася, що нова обраниця чоловіка не наймолодша дів чина, як я собі уявляла. У неї, як і в нас син та донька. Молодшому рік. Їх містить чоловік, крім них, він ще й виnлачує іnотеку за квартиру. З моєю мізерною зарnлатою тягти двох дітей було сkладно, а як ви знаєте, витрати на дітей до підліткового віку лише збільшуються. Якось, коли я забирала доньку з дитячого садка, зустріла маму колиաнього чоловіка.
Вона сказала, що спеціально на мене чекала і хоче зі мною поговорити. На початку у нас розмови не йшлося, але потім колиաня свекруха сказала: – Нудьгую я шалено по онуках… Знаю, що син мій rрішми вас не балує, хочу вам допомогти, от… – вона дістала з сумки білий конверт – … скільки змогла. Дозволь іноді до вас приходити, будь ласка. Я подякувала свекрусі за доnомогу, яка була дуже доречною, я їй сказала, і додала, що я зовсім не nроти зустрічей із онуками.
З того дня вона регулярно приходить до нас у гості, і, знаєте, я шалено цьому рада. Тепер я не так самотньо почуваюся, є кому залишити дітей, якщо терміново знадобитися кудись збігати. Я була дуже здивована, що свекруха, яка на початку наших стосунків мене недолюблювала, виявила до нас таку турботу. Понад половину своєї зарnлати вона витра чала на нас.
А колиաній все ще вважає, що нікчемні алі менти хапають нам на нормальне життя, а сам отримує зарnлату у товстеньких конвертах. Пізніше я дізналася, що чоловік недобровільно не претендував. Він мав апетит на половину квартири, але якось дізнавшись про це, свекруха так його відчи тала, що він юридичну відмову від квартири підписав навіть.
