Кільце на безіменному пальці зава жало моїй колезі вийти заміж. Над моїми забо бонами спочатку посмі ялися, а потім повірили

ИНТЕРЕСНОЕ

У моєму колективі, є люди різних вікових груп і типажів. В основному мої колеги – жінки за сорок, але є і молодші, розве дення. З молодого покоління є дві дівчини, перша заміжня, друга – ні. Нещодавно до нашого колективу приєдналася нова дівчинка, назвемо її Анею. Вона, за моїми мірками, ще навчається на 4-му курсі. Гарне, тихе дівчисько. Ми нечасто бачимося, бо я з колективом спілкуюсь лише у справі. Приходжу на роботу, працюю і додому, довго не засиджуюсь.

Якось ми з Анею працювали над загальним проектом, я мимоволі подивилася на її пальці, а точніше на кільце на безіменному пальці, схоже на обручку. Я спитала, коли вона вийшла заміж, а вона засміялася. – Я зі школи так каблучку ношу. Ми з подругами носили такі обручки на знак дружби, а зараз я просто так ношу, мені подобається. А залицяльників у мене немає, щоб заміж виходити.

А якщо в її віці вона не заручена, значить нескоро буде, тому що ми живемо в маленькому містечку, всі знають один одного. Найчастіше після школи вже всі знають, за кого вийдуть. – Ну, звісно, не будуть. Обручка просто так на безіменному ніхто не носить. Потім я почала звертати особливу увагу на мої пальці. Одна з дівчат, назвемо Ксюшею, теж незаміжня. Робота дім. Дівчина красива, розумна, але навіть відношення не мала.

І що я помітила? Кільце на безіменному пальці! Я навіть питати не стала. Потім мене підвищили, я переїхала до іншого офісу, зв’язок із колегами обір вався. Через рік я почула, що одразу дві мої колеги вийшли заміж днями. А потім зовсім випадково зустріла в торговому центрі Аню. На її пальці було вже саме, що є справжнє обручку. Вона сказала, що Ксюша вийшла за якогось іноземця, який приїхав на стажування до нашої компанії, а вона за свого одногрупника, який довгий час був відсутній із країни.

Сказала, що ми тоді посмі ялися, звичайно, над моїм забо боном, але дівчата все ж таки кільця зняли, ну щоб напевно. Зараз у обох дівчат є свої дітки: у Ані двоє, Ксюша – троє. Ми рідко, але бачимося і щоразу згадуємо ті обручки з посмішкою. Ви скажете, що це чистої води збіг, але я така людина, хоч і знаю, що це безrлуздо, але вірю в такі nрикмети.