Коли я побачила батька своєї невістки, то трохи дар мови не втратила. Повірити своїм очам було дуже важко

ПОЛИТИКА

Багато років тому я дуже любила одного хлопця. Ми жили разом два роки. Він займався не зовсім лега льними справами. Не подумайте, нічого такого, просто в той час мати власний біз нес було вже нелег альним. Спочатку справи йшли в гору, але потім почалися якісь проб леми. У нас відбулася розмова. І він сказав мені, що нам доведеться розлучитися. Пояснив це тим, що йому терміново потрібно їхати. І можливо з країни.Мені було дуже бо ляче, я сильно переживала. Це сталося несподівано, я не була готова до цього: розлучитися з коханим через обставини не залежать від мене. Минув час, я вдало вийшла заміж, нар одила сина. Я дуже пишаюся ним. Він моє все. Вчитися в престижному університеті. Працює у відмінній компанії.

І одружений на прекрасної дівчини. Тепер детальніше про них. Після двох років серйозних ві дносин, вони розписалися. А дівчина, до речі, моя тезка. Її теж звуть Ніна. Вона розповіла, що її батькові дуже подобається це ім’я, тому він її так назвав. Батьки Ниночки живуть закордоном. І, на жаль, не змогли приїхати на реєстрацію молодих. Ми дуже чекали дня, коли нарешті зможемо з ними познайомитися. І зовсім скоро це відбудеться. Уже завтра батьки Ниночки прилітають до нас. — Ніночка, ти хоч би фотографію наших сватів показала, що чи! А то зовсім незручно якось, ви вже майже три роки разом, а ми навіть не знаємо, як виглядають люди, яких завтра зустрічаємо! — Точно! — розсміялася дівчина. Дістала телефон і почала показувати нам фотографії своїх батьків. — Це моя мама, а це мій батько.

Тут серце моє опустилося в п’яти і підлогу пішов з-під ніг. Тому як батька своєї невістки я дізналася відразу. Це був він, той самий хлопець, через якого я так сильно побивалася. — А прізвище у мене мамине, батько коли одружився, взяв її прізвище — продовжувала щебетати Ніночка, розповідаючи про свою сім’ю. І як мені раніше не спало голову показати вам ці фотографії. Ось такий поворот долі! По ньому хоч серіал бразильський знімай. Тепер не знаю, як мені поступити. Взяти і розповісти все або варто все-таки промовчати про це. Хоча якщо подумати, нічого такого в цьому немає. Я не зробила чогось ганебного. А ось якщо буду приховувати, то тоді точно буду винна.