Я з багатодітної сім’ї. Я молодша дитина, моє народження стало сюрпризом для всіх. Я була неба жаною дитиною. Мати мені одного разу розповіла, що було пізно від мене позбу тися, тому їй довелося народ жувати. Вона мені це розповіла, коли мені було 12. Після цієї розмови я скрізь і завжди відчуваю себе неnотрібною, зай вою. Мої брати були гордістю не тільки батьків, а й школи. Вони вчилися на вищі бали, процвітали в спорті. Пізніше вони створили зразкові сім’ї: красиві дружини-розумниці, розумні і красиві діти. Часто їздять на дорогі курорти. Коли я наро дилася, вони вже вчилися в іншому місті.
У нас з ними ніколи не було близького спілкування, як у інших братів і сестер. Для сестер я справжнісінька виразка. Мати змуաувала їх няньчитися зі мною, через що вони позбавлялися багатьох благ підліткового віку. Вони теж вдало влаштувалися в житті. Одна-актриса-часто з’являється у другорядних ролях в серіалах, друга вдало вийшла за іменитого підприємця; історія та ж, що і з братами: багате життя, елітна школа для дітей, приватний будинок, іномарка. У житті сестер я теж порожнє місце. Після школи я вступила в швейне училище. Звідси випустилася кравець-закрійницею. Я із задоволенням займаюся цією справою, тим більше, що у мене добре виходить.
Зараз я вже працюю в ательє. У мене ніколи не було дефіциту клієнтів. Хоча рідні завжди обзи вали мене і вимагали знайти нормальну роботу, щоб потім самостійно себе забезnечувати. Я завжди намагалася мінімізувати спілкування з рідними. У роки навчання в училищі я жила в гуртожитку при ньому, а потім почала міняти знімні квартири. Пізніше я зустріла свою любов. Ми жили в маленькій квартирці з нашим малюком. Це був найщасливіший час у моєму житті. Але потім моє життя зупинилося. Чоловік з сином на автобусі потраnили в автоава рію. Обох не вдалося вряту вати. Тоді я найбільше потребувала співчуття і підтрим ки рідних.
Від них не було нічого. Ні слів, ні дій, ні елементарної присутності. З цього стану мене витягнули дівчатка з ательє. Тільки тут мені вдавалося відсторонитися від переслідуючих думок. Я пішла в свою справу з головою. Після цього я ще 9 років харчувалася одними спогадами про свої щасливі дні. Зараз в моєму житті з’явився чоловік. Я дуже сподіваюся, що хоч він зі мною затримається. Тому що крім себе у мене нікого в світі не залишилося. Моє життя стала налагоджуватися, але на жаль І ах. Батька не стало, а у матері стався інс ульт. Тепер за нею потрібен особливий догляд. Природно, у всіх братів і сестер є відмовки, щоб звалити на мене цю справу. Вони кажуть, мати мені будинок залишить, дзвонять, погрожують. А мені нічого від них не потрібно. Мені чоловік залишив батьківський дім. А від них мені нічого не потрібно.
