Ми з моїм інститутським другом Максом періодично, раз на три-чотири роки, зустрічаємось у ресторані. Сидимо згадуємо минуле, розповідаємо про плани на майбутнє. Три роки тому, коли ми зазвичай сиділи в ресторані, у нього задзвенів телефон, і на екрані висвітилося “Ненаглядна дружина – 2”. – Так, кохана… Ми з другом зустрілися, ось сидимо… Ти теж із подругами?.. Постараюсь не запізнитися. Цілую. – Як Аня поживає? – спитав я, пам’ятаючи, що він одружився з нашою однокурсницею. – Не Аня, а Наталя. Вона в мене друга дружина. Тепер мені стало ясно, що означала запис “Ненаглядна дружина – 2″…
Пройшло чотири роки. Місце дії те саме, дійові особи ті самі. І знову дзвонить телефон. Висвітлюється “Ненаглядна дружина – 3”. – Як нову дружину звуть? – Тамара. – Максе, без образ, але чому ти не вносиш дружину в телефон під їхнім ім’ям? – Ти знаєш, скільки контактів у мене в телефоні? Не перерахувати. А скільки там Тамар, Анют та Наталь? Причому це все ділові контакти, а не якісь шури-мури. – І прізвища у них однакові, – пожартував я. – У моїх дружин моє прізвище. А ти сам знаєш, що воно найпоширеніше у нашій країні. Тож однопрізвищних у моєї Тамари в моєму списку декілька. Ось я і вигадав систему, щоб не морочитися. Ненаглядна дружина плюс номер.
– А нинішня не обра жається на таку класифікацію? Чи не сkандалять? – Ні. Вони ж знають, що я був одружений. Та й до моїх доводів ставляться з розумінням. А якщо не зрозуміють, то швидко можуть стати попереднім номером – Таким чином, може з’явитися “Ненаглядна дружина – 4”, а потім і “Ненаглядна дружина – 5”? – Може. Чому б ні. Нам із тобою якихось сорок п’ять років. У самому соку. Так що все може бути…
