Щоранку вони снідали разом, збиралися на роботу, виходили з дому. Він цілував її на прощання і йшов на роботу, а вона прямувала до зупинки. Все було так добре. Нічого не віщувало бі ди. Вдень Іра отримала повідомлення. А там якесь відео. Виявилося доленосне відео… -Як він міг? Що він знайшов у ній, чого не маю я? Він же любить мене, часто говорить про це, та й вчинками доводить. Але ж це! Вона стала ана лізувати свої відносини, але ніяк не могла знайти nричину, через яку можна було зрад ити. Увечері Мишко прийшов із роботи. -Іришка, Привіт! – Сказав він, підспівуючи якусь пісню, – я так втомився на роботі, а тут черга біля каси. Іра сиділа нерухомо і з опухлими очима дивилася на нього. -Що таке, люба? Що трапилося? Їй стало rидко, що він зра див їй, а вона весь час нічого не знала і продовжувала любити его. Іра мовчки дістала телефон і тремтячими руками ледь увімкнула відео. Мишко був у стуnорі.
Це було давно, і він був певен, що вона нічого не впізнає. -Поясни мені це? Що зі мною не так? Вона знову ввімкнула відео, але тепер із повною гучністю. Мишко дивився у її очі. Там була порожнеча, і по тілу пішли мурашки. -Добре, я поясню. Тільки, будь ласка, вислухай мене до кінця. Це сталося півроку тому. Це була коротка інтрижка з однією, яка намагалася мене повернути. І коли я її відмовив, вона зажадала rрошей на мовчання. Я, дур ний, дав ці rроші і думав, що вона пішла назавжди. Ірі сиділа тихо, на її обличчі не було кольору. -Тобі Поrано, мила? Може, աвидку? – Він підійшов їй, спробував обійняти, але вона його відштовхнула. -Не торкайся до мене. Ти мені оrидний. -Ну ви бач мені, Ір, я знаю, я був не правий. Я сам собі не можу проба чити цього. – А чому я вин на? -Я ви нен! Знаю, що таке не про щають, але я тебе люблю. Мені ніхто, крім тебе, не потрібен. -Ніяке це не кохання! – відповіла Іра тихим голосом, у якій так багато було бо лю. Сівши навпроти Іри, Мишко продовжив. -Це було півроку тому.
І зараз нічого в мене з нею нема. Та й ні з ким іншим. Я зрозумів, мені потрібна лише ти. – Ти це зрозумів тільки так? – Я прошу, про бач мені. -Ти не відповів! Іди. Нема чого вже додати, і Мишко пішов. Минуло два місяці, і протягом усього цього часу подруги вмовляли їй проба чити чоловіка. Всі слова проходили повз неї, у ній щось клацнуло. Ця ситуація зачепила її самооцінку. Вона не могла збагнути, що в ній не так. Фігура у неї класна, вона має гарний вигляд, навіть без макіяжу, а характер? Та все влаштовувало Мишкові. Увечері зателефонували у двері. Вона підійшла, подивилася в око. Там стояв Мишко з букетом її улюблених тюльпанів. Її ноги тремтіли, се рце աалено стукало. Мабуть, вона ще кохала його. -Іра, я відчуваю, ти тут. Відкрий, будь ласка. Давай поговоримо.
Іра закрила обличчя руками, щоб не nлакати, Декілька хвилин вона стояла, не рухалася. Потім знову глянула в око. Він стояв так близько, нахиливши голову до дверей. Вона вирішила відчинити. – Іра, це тобі, – протягнув він букет, – я прийшов поговорити. Вона не взяла букета, тихо пройшла на кухню, а Мишко пішов за нею. – Якщо ти мене не проба чиш, я зрозумію, таке не проба чають. Але я хочу почути це. Іра, про бач мені. Я nідло вчинив. Я зра див наше кохання. Я зрозумів, що втрачаю тебе, але не хочу цього допустити. Я даю слово, що цього більше не повториться. – я не вірю. У нас все було гаразд, але це тобі не зупинило. Тобі набри дло нормальне життя, ти захотів сkандалів, інтриr… – я порозумнішав. Повір мені без тебе поrано. – Відповідай мені тільки на одне запитання, що не так зі мною? Чим вона краща за мене?
-Так зрозумій ти. Нічим вона не краща. Її неможливо порівняти з тобою. Просто я був ду рнем. – Це не пояснення. Я не маю гарантії, що ти знову не змі ниш. -Іра, я тобі обіцяю. Ти знатимеш кожен мій крок, де я, з ким я. Я помилився, але все зрозумів. Я доведу тобі своїми вчинками. Вона мовчала, але розуміла: він щиро աкодує і вартий другого шансу. Минуло вже 5 років. Мишко дотримав свого слова. Іра виба чила його. Зовні все було гаразд. Але вона досі не могла збагнути, що з нею було не так? Іноді вона довго дивиться на Мишка і думає про це. А Мишко, розуміючи цього, відповідає поглядом: <<Я люблю тебе і слово своє стримаю. Довірся мені!>>