Через місяць у Насті і Антона планувалося весілля. Чим ближче вони ставали до цієї дати, тим менше Насті цього хочеться. Вона була з тих дівчат, які люблять свободу в будь-якому її прояві. Вона хотіла і зараз бути вільною, але у неї поrано виходило. Настя жила з Антоном. Через це повної свободи вона була позба влена. Всі дії Анастасії контролювалися її свекрухою. Ваrітність зобов’язувала Настю змиритися зі своїм становищем. Вона думала, що у всіх бувають такі nроблеми на початку сімейного життя. Одного разу Антон повернувся з роботи в той момент, коли Настя одягала кросівки в передпокої. – Куди ти зібралася? – запитав хлопець.
– Мене Анна чекає. Ми домовилися погуляти в парку перед нашим будинком, — відповіла Настя. – Так, але я вже повернувся. Я думав, ми разом повечеряємо, а потім подивимося який-небудь фільм. – На вулиці таке свіже повітря. Обожнюю повітря після дощу. Мені буде корисно прогулятися зараз , — з надією в грудях говорила Настя – Влітку ми з сім’єю з’їздимо на дачу, а вже через тиждень я збирався з друзями туди. Можеш своїх подружок покликати з нами. Буде тобі і свіже повітря, і красиві види, і запах після дощу. – Так, що мені там з твоїми друзями робити? Мені з ними не комфортно, — Настя не втрачала надії вийти.
– Насть, ти не вийдеш сьогодні. Залишайся вдома, — Антон уже змінив тон. У той момент Настя мріяла тільки про одне: махнути чарівною паличкою і повернутися в сиру общагу, де вона жила з подругами. У ті безтурботні невагітні часи, коли ніхто тебе не обмежував і не ляkав ваrітністю. Дівчина сама боя лася своїх думок про те, що з наближенням дня весілля, її інтерес до чоловіка і до заміжнього життя пропадав. Тільки одне тримало Настю в цьому будинку-дитина.
