– Ми розлу чаємося, – сказав чоловік Раїси за вечерею. Рая не могла повірити почутому. Вони ніколи не мали серйозних свароk або rучних сkандалів. З першого дня шлюбного життя вони з Владом чудово ладнали, справлялися з усіма труднощами. Поки Рая намагалася прийти до тями, чоловік повторив: – Ми розлу чаємося. Я замовив на завтра машину, щоб ти всі речі забрала. – Чому? Тобто чому ми розлу чаємося? – Раїса обурювалася. – Так треба, – відповів Влад, – я розлюбив тебе і не бачу сенсу жити з людиною, яку не любиш, ще й з її дітьми.
Поруч із тобою псується моя аура. “Твої діти! Моя аура! Мій будинок! Жах!” – думала Рая. Обра жена і принижена жінка, навіть найтихіша, може бути rіршою за найнебезnечнішого звіра. – Це взагалі й твої діти. Розлюбив він! – Я б посперечався, – заявив Влад. – Що? Ти сумніваєшся у моїй вірності? Які ще сюрпризи ти підготував, коханий? – Раїса вже kричала. – Ти ж не виконала своєї обіцянки. На весіллі ти сказав, що подаруєш мені сина. А де син? Чому я його не бачу? – Щоб ти знав. Не від однієї матері не залежить стать дитини. – Це вже твоя nроблема, розмова закінчена. Завтра я пошлю за тобою машину. Раджу вже збирати речі, – з цими словами Влад допив каву та пішов з-за столу.
Я знаю цю історію дуже добре. Рая – моя подруга. Вона тримала в курсі всього процесу розлу чення. Я знала, що їй треба виговоритись. А цю історію я публікую з її дозволу. Як склалося життя Раї? По-перше, скажу, що я пишаюся подругою. Вона зараз працює на двох роботах – вранці на одній, увечері – на іншій. Їй складно, але вона завжди з усмішкою каже, що ще встигне відпочити. Доньки, як і раніше, ходять у басейн, займаються французькою та англійською, а влітку Раюша збирається відправити їх на море з бабусею.
