Бабуся чоловіка вразила так, вразила… Ні, в одному вона має рацію: шпалери в неї на кухні давно вже зблікли і потихеньку почали відриватися від стін. Бабуся стверджує, що сама могла б зробити ремонт на своїй кухні, але (і в цьому теж вона має рацію) здоров’я не дозволяє. “Ну і де тут бабуся вчудила?” спитає читач цих рядків. Вона попросила онуків, мого чоловіка та двох його сестер, зробити їй ремонт. Не допомогти їй з ремонтом, саме зробити самим, своїми руками, ремонт на кухні. Онуки, природно, запропонували скинутися та найняти професіоналів, які швидко та якісно зроблять роботу.
Але… Бабуся наполягала на своєму. Тільки онуки, і лише своїми руками. – Чого даремно гроші на працівників витрачати. Ми самі, своїми руками все робили. Якби не вік, сама все зробила б, – сказала вона. – І щоб ніхто у сторонці не залишився, треба щоб усі разом працювали. Разом і вам веселіше, і мені в радість – всі мої онуки ремонт роблять. Бабуся! Епоха соціалізму, коли можна було безболісно прогуляти роботу, канула у вічність. Надворі капіталізм. З його гаслами “вовка ноги годують” та “час-гроші”. Твоїм онукам безпечніше скинутися та найняти працівників, ніж відпрошуватися з роботи. Марно.
Літню жінку переконати ніяк не вдалося. Ну і почали онуки погоджувати графік ремонту, який би влаштував усіх трьох. Графік погоджували довго, з листопада до лютого. Ніяк не виходило. Лая лися і сnеречалися, кожен вимагав, щоб інші підлаштовувалися під нього. Вихідні, здавалося б, найочевидніший варіант, не влаштовували старшу сестру. Чи бачите, у вихідні вона гуляє, і не збирається “ора ти” у бабусі… Вона й поставила ульти матум: – Ремонт розпочинаємо у понеділок. Замість чоловіка ти приїдеш. Я купила все. Гроші за матеріали переказуй мені на картку. Не зрозумію – це вона на себе такий обов’язок взяла, зробити, як їй зручно та іншим на зло?
