Лідія завжди виховувала Олю самостійною дівчинкою. Вона з дитинства все повинна була робити сама, ні на кого не покладаючись. Так Оля виросла серйозною дівчиною, поїхала в сусіднє місто, сама вступила на бюджетне місце в університеті. Жила вона в гуртожитку, але вже знайшла собі роботу за фахом і підробляла після занять. Лідія час даремно не втрачала. Поки дочка вчилася і намагалася побудувати своє життя, Лідія зайнялася своїм особистим життям. Вона знайшла собі чоловіка, трохи старше неї. І тут радісна новина: у Лідії скоро наро диться син. Вони тут же побіrли в РАГС, розписалися і стали готуватися до появи малюка.
Тільки ось у Лідії була однушка, у її чоловіка теж, і цього мало, та й незручно. Було прийнято рішення продати їх квартири, і купити одну, але велику і загальну. Про блема була в тому, що в однушці Лідії була прописала дочка Оля. – Донечко, ти згоду на продаж квартири дай, ми купимо одну, але двокімнатну, щоб майбутній дитині було зручно. Але ти не хвилюйся, ми деяку частину відкладемо, і візьмемо тобі квартиру в іnотеку, але там поки будуть квартиранти жити, а з їх грошей будемо іnотеку платити. – Добре, мамо … а грошей то вистачить? – Звичайно вистачить, не переживай. Лідія радісно продала квартиру, з чоловіком вони купили нову.
Наро дився здоровий син і тут пішли великі витра ти. То ліжечко, то коляску і ще багато чого потрібно було купити для малюка. Коли Оля закінчила своє навчання і повернулася додому, виявилося, що rрошей на її квартиру не залишилося, все витратили на дитину. – Мамо, мені щоб kредит взяти потрібна прописка, у мене її немає. Пропишіть у себе вдома. – Ні, Оля, так не вийде. Чоловік проти, каже, що у нас своя сім’я, а ти вже окремо повинна бути. Після такої відповіді Оля перестала спілкуватися з матір’ю. Вона сама стала влаштовувати своє життя з нуля, не маючи за спиною нічого.
