Так вийшло, що свекри вирішили подарувати нам з Дімою квартиру на весілля. Ми там і до весілля жили разом, але тепер на самому торжестві вони офіційно перед усіма родичами заявили, що квартира наша. Після свята, ми з Дімою вирішили зайнятися оформленням документів, треба і мене прописати на новому місці, а то у мене прописка залишалася за місцем проживання батьків. І тут свекруха заявляє: – Та навіщо вам з цими папірцями возитися. Ви ж і так нормально живете, ну і що, що квартира на нас записана, фактично, ви там живете. – Але мені потрібно хоч прописатися у вас. – А що тобі батьківська прописка не подобається?
– Так вони в районі живуть, виходить мені по кожній справі доведеться туди-сюди їздити. – Це не так вже й важко… ну добре, якщо вже так сильно хочеться прописатися у нас, тоді хоч ремонт в квартирі зроби. А то нерівноцінно виходить, що з Діми квартира, а з тебе нічого, на все готовеньке приїхала. Після свекри виставили мені рахунок на велику суму. Виявляється, вони хотіли не косметичний, а капітальний ремонт. З заміною сантехніки і все інше. І щоб не переплачувати, запропонували, платити за роботу свекру… мене такий розклад, м’яко кажучи, здивував і я все розповіла Дімі.
– Мам, тат, я від вас такого не очікував. Ви з моєї дружини гроші дерете, як з чужої людини. – Ну не хочете ремонт робити, нехай хоча б половину оренди квартири nлатить. – Мамо, це моя дружина, яка оренда, якщо ви цю квартиру нам подарували? Знаєте, якщо вже на те пішло, то краще забирайте свою квартиру, ми з’їжджаємо. З Дімою ми зібрали всі гроші, які нам подарували на весілля, і цього вистачило на перший внесок іnотеки. Взяли собі свою власну однокімнатну квартиру, де повноправними господарями були разом.
