– Лін, подумай нарешті своєю головою. Чого ти хочеш, а не твої батьки? – питали подруги. – Дівчата, для мене всі ці питання: квартира, шпалери, стінка – все не так важливо, як наші з мамою стосунки. В наш час дуже складно налагодити з батьками такі стосунки як у мене з моїми. Батьки подарували Ліні власну квартиру. За нинішніми цінами власна квартира – розкіш, що не всі можуть собі дозволити. За це Ліночка безмежно вдячна своїм батькам. Мама оформила квартиру дочки на свій смак. У центрі вітальні стоїть величезна стіна зі статуетками, в’язаними серветками та вазочками. Ліна не пру чається. Квіткові шпалери можна переклеїти будь-якої миті, та й вази можна сховати в дальній кут, але ось стосунки з мамою не завжди можна налагодити.
– Лін, квартира в тебе звичайно… – милувалася мати, поправляючи вази та серветки, – ну пряма мрія. Ти в мене така розумниця, красуня, квартира є власна, робота… його у тебе з чоловіками не клеїться? Ліна ви нувато опускала голову. Їй було соро мно, що вона приховує від мами таку важливу деталь, як нареченого. Ну… майже нареченого. З Марком Ліна зустрічалася вже 3 роки. Хлопець часто ночував у Ліни, бувало, що він залишався в неї тижнями. Але мати Ліни була проти вільних стосунків. Вона була прихильником консервативних порядків – спочатку весілля, згодом спільне життя. – Лін, а коли твоя мати вночі прийде, – кричав Марк, вкотре побачивши свої речі захованими в купі барахла, – ти мене на балкон попросиш вийти, під ліжко сховатись чи в шафі?
– А що я скажу? Мам, тату, знайомтеся, це Марк, мій… хто? Наречений? Ні, ти не поспішаєш з весіллям, а як я їм поясню, хто ти скажи мені. – Я не покличу тебе заміж тільки заради спокою твоєї матері. Я не такий, як ти! – Ах, ти … – обурювалася Ліна, – ти просто не знаєш, що хочеш від життя! А може, Ліна сама не знала, чого вона хоче, хто знає. Адже все що Ліна, на її думку, хоче, все потрібне її мамі, а не їй самій – вищу освіту, чоловік, діти, щоб вона перегнала всіх однокласниць, які давно побудували сім’ї. А, може, Ліна хоче подорожувати по всьому світу до 40 років без дитини?
