Живемо з чоловіком разом вже 13 років. У нас двоє дітей, дочка в другому класі, син в шостий перейшов. Я вдома з дітьми сиджу, а у чоловіка свій бізнес. У мене однушка є, я її здаю, а гроші з оренди на себе і дітей витрачаю. Чоловік особливо не цікавився цими грошима, тому що сам пристойно заробляв. У нас і квартира велика, дітей встигли в Європу відвезти, країни показати. Їм дуже все сподобалося. Тепер в елітній дорогій школі навчаються. А я сиджу вдома, все одно працювати немає необхідності. Влітку я помітила, що у чоловіка з’явилися nроблеми на роботі. У бізнесі я нічого не розумію, але все було ясно по його настрою. Він став якийсь нер вовий, вічно на дзвінках.
Вечорами підраховував гроші, щось довго розписував на календарі. Під Новий рік він влаштував у своїй компанії великі знижки для клієнтів. Це їм привернуло клієнтів, до нього потягнулися люди, конкуренти залишилися ні з чим. На виручені гроші він закрив великі борrи. Але борrи все ж залишилися. І тут чоловік мені раптом ввечері таке заявив, досі в себе приходжу після цього: – Потрібно терміново однушку продавати. Виручених грошей якраз вистачить на борrи. – Але я не збираюся нічого продавати. – Як це ти? Ти не хочеш, тоді я продам. – Дорогий, можливо ти забув, але однушка моя власність, ти до неї ніякого відношення не маєш.
– Дорога, може ти забула, але живеш тринадцять років в моїй квартирі, не працюєш, у відпустку теж на мої гроші літаєш, все у тебе є завдяки моєму бізнесу, і зараз у мене не легкий час. Може хоч якось допоможеш? – А ти що мені ці роки послугу робив? Я тобі двох дітей наро дила! – Так значить ти ніяк допомагати мені не збираєшся? – Ніхто не по мер, щоб ще квартиру продавати. Вона залишиться і крапка. – Добре, тоді живи як хочеш і крапка. Чоловік зібрав речі і кудись переїхав. Він раз на місяць приїжджав до дітей, платив комуналку і купував продукти. Ніяких грошей я від нього не отримую. Не знаю навіть, хто з нас тут правий, а хто ви нен.
