Аня живе у матері вже понад рік. Вона розлу чилася з чоловіком після народ ження доньки. Взяла дитину та прийшла до матері. Аня та колиաній чоловік були у шлюбі близько трьох років. На її думку, вона мала міцну сім’ю. Просто не виходило завагітніти. Вона довго ліkувалась, а коли заваrітніла і наро дилася донька, сім’я розпалася. Отоді й пішла Ганна у матері жити. Роботу вона знайшла одразу, nлатили їй близько 13 000 rрн. Щойно вона отримувала зарплату, одразу віддавала ці гроші матері. Адже мама її доглядала дитину. Годувала, одягала, гуляла з нею. Валерія Михайлівна додавала до цих грошей свою пенсію, і таким чином вони зводили кінці з кінцями. Влітку бабуся вирішила взяти внучку та разом поїхати на дачу. Дача в них була звичайна.
Вода та туа лет були зовні, магазин був за три кілометри від будинку. Але свіже повітря, хороша погода добре вплинули б на онучку. Вона ж хворіла протягом усієї весни. Повернулися вони наприкінці серпня, і подруга Валерії Михайлівни відразу ж почала розповідати про нові шмотки Ані. -А Звідки у твоєї дочки сумка за 37000 rрн.? – Запитала подруга Валерії Михайлівни? -Сумка не коштує 37000, у неї немає таких грошей, сама знаєш. Сумка коштує близько 3000 rрн, і я вже лая ла їй через це, – виправдовувалася Валерія Михайлівна. -Та не так це, я знаю, скільки коштує така сумка, – твердила подруга. Валерія Михайлівна вирішила ще раз спитати у доньки, і вона відповіла, що насправді речі у неї оригінальні. Це речі її подруги, та не носила їх і продала за третину ціни.
Після розмови Аня сказала матері, що незабаром приїде колиաній чоловік, щоб побачитись із донькою. Вона попросила маму розповісти, що вони відпочивали не на дачі, а поїхали на море. -І чому ж я повинна збрехати? – Запитала Валерія Михайлівна. -Бо він дав мені гроші на ваш відпочинок, – відповіла Аня. -І Ти вирішила на ці гроші купити собі нових шмоток? Ось така ти мати? – розлю тилася Валерія, – Не буду я брехати йому; коли спитає, я скажу, що не поїхали ми з онукою на море. Вона була дуже розча рована, не чекала від такої дочки. Валерія Михайлівна знала, що колиաній чоловік сплачує доньці копійки, а не такі суми. Аня стільки часу не говорила про це, мовчала. А за ці гроші змогли б внучці гарні речі купити, та й на море поїхали б. Внучка стільки хворіла.
