Бабусі моїй вже 89, старість іде повним ходом. Вона нічого не пам’ятає, тільки іноді у неї буває щось із минулого спливає. Мама за бабусею стежить, не залишає її одну. Вона навіть з роботи звільнилася, щоби допомогти своїй матері. Важко їй, але вона справляється. Мама дуже любить бабусю мою. Я з чоловіком теж не залишаюсь осторонь, я допомагаю матеріально, фізично не можу, тому що в мене двоє дітей. Ми живемо в однокімнатній квартирі, але думаємо розширюватись. Діти зараз маленькі, тому особливої потреби у великій квартирі немає. Але через кілька років потреба з’явиться, тому що діти у мене різностатеві.
Думаємо, купувати трикімнатну квартиру. Я хотіла виходити на підробіток. Але так як молодший ще невеликий і його доводиться відвозити і привозити в сад, і ще він завжди хво ріє – підробіток відпадала. На жодній роботі я не залишаюся надовго. Нещодавно ми задумалися: може, бабусина квартира відійде нам із чоловіком. Точніше, мамі моєї, вона жінка добра і розуміюча, впевнена, що квартиру віддасть нам. Нещодавно я навіть розмовляла з мамою на цю тему і була в աоці. У бабусі моєї одна дочка – це моя мама, але є ще племінниця, яка у 40 років живе на орендованій квартирі. Виявилося, що бабуся ще три роки тому написала заповіт.
Свою квартиру вона залишає цій Наталі – своїй племінниці. Найдивніше, що мама не проти: бабуся пояснювала свою дію тим, що в Наталії нема свого житла, а в моєї мами і в мене є. Наталі та її доньці потрібніша. Я ж мамі тоді сказала: якщо їй не потрібна квартира, нам вона потрібна. За весь цей час, коли бабуся постаріла і стала недієздатною, її доглядав тільки моя мама, ніякої Наталії я не бачила. Вона навіть не дзвонила бабусі; дзвонила її мати, яка нещодавно сама пішла з жит тя. Мама ж каже, що стежила за бабусею лише з кохання, жодних грошей та квартири їй не потрібно. А що нам робити, ми не знаємо. Ми не можемо зараз найняти доглядальницю, не може взяти іnотеку. Гроші йдуть на бабусю, яка не захотіла ще здоровою, переписувати на нас квартиру. Ось така подяка від бабусі.
