Приблизно в цей час рік тому я активно готувався до весілля… Я більше не можу зберігати цю історію в собі і хочу поділитися нею з вами. З Анею ми познайомилися, коли навчалися на першому курсі універу. Вже на третьому курсі я зробив їй пропозицію. Вона з радістю погодилася, і незабаром познайомила мене з батьками. Моїм батькам Аня не сподобалася, але ті заради мого щастя вирішили все ж таки знайти спільну мову з невісткою і ставилися до неї з теплом і повагою. Ось батьки Ані – окрема тема. Вони одразу накинулись на мене з питаннями про мій фінансовому стан і про те, ким працюють мої батьки. Були, звичайно, питання про наше майбутнє, але питання в основному роду «А скільки ти плануєш заробляти в місяць, коли у вас з’явиться дитина?».
Мене це насторожило, але я не зациклювався на цьому. Я ж збирався одружитися на Ані, а не на її батьків, вірно? Все йшло більш-менш нормально. Ми залишили завдаток в ресторані, а свою частину батьки Ані збиралися заплатити вже після весілля. Весілля повинна була пройти 3 вересня. Тоді Аня вибрала саму шикарну реєстрацію в РАГСі, хоча там можна було і дешевше обійтися, а потім її мати заявила, що в їхній родині є традиція: наречений купує нареченій весільну сукню. Ми поїхали в салон втрьох: я, Аня і теща.
Вони обидва дивилися спочатку на цінник, потім вже на сукню, вибрали найдорожчі варіанти і зупинилися на платті, яке прямо-таки взагалі не підходило Їй, але коштувало, як півквартири. Я відвела Аню в бік, пояснила їй, що, та як, і вона начебто зрозуміла мене. Ми вибрали потім сукня подешевше, але воно виглядало в 100 разів краще Ані. У той же день увечері до нас постукала теща. Одна! Я був здивований, зізнатися чесно. Вона сказала, що її дочка і бачити мене не бажає, адже не розуміє, як можна бути таким скупим. Я ж своїй коханій плаття мрії не купив, бачте. Я не посва рився з ними, нічого подібного. Просто викреслив цю сімейку зі свого життя і забув, як страաний сон.
