Я завжди казала синові: «Накопичуй на своє житло. На мене не розраховуйте». Син і невістка просто хихотіли, думали, що я жартую. Але я не жартувала. З невісткою в мене стосунки не поставлені. Вона думала, що після весілля я віддам їй одну із своїх квартир. Навіть поrрожувала, що не дасть мені бачитися з моїми онуками. Час йшов. Раніше я здавала свою трикімнатну квартиру в центрі Києва, ну майже в центрі. Квартиранти добре nлатили, та не завжди вчасно. Я завжди робила три попередження, а потім виселяла. У результаті я продала цю трикімнатну квартиру, сина до відома не поставила.
Та й навіщо? Я жінка невеликих потреб, але побалувати себе люблю. Загалом жила на ці rроші. Весь цей час я була у своїй двокімнатній квартирі; мабуть, мій син на неї розраховував; хоча ні, невістка хотіла трикімнатну. Ну, я вирішила, що продам і цю квартиру теж. Того дня, коли відбулася угода, я зателефонувала своїм дітям та попросилася на Новий рік. Вони мене прийняли, звісно. Раніше я не робила особливих подарунків дітям-онукам. Я не була особливо близька до них, та й вони зі мною. На свято я таки прийшла, і подарувала кожному члену сім’ї за конвертом.
Вони не одразу відкрили їх. Тільки після того, як я пішла. Кожному конверту я поклала по 35 тисяч rривень. Після мене зателефонував син: -Мам, Звідки стільки грошей? Ну, тоді я і розповіла, що продала квартири. Обуренню мого сина не було межі. Він не очікував, що я так з ним вчиню, з ним та його сім’єю. Він розраховував на ці помешкання. А як я вчинила? Усі 10 років говорила йому, щоб він збирав, і не розраховував на мене. Якби він це зробив, я, можливо, залишила б йому одну квартиру. А він просто не подорослішав і не став відповідальним. Завжди розраховувати на матір – це неправильно. Який приклад ти надаєш своїм дітям?
