У нас двоє дітей. Ми дружна сім’я. Діти подорослішали. Ось син познайомив зі своєю обраницею. Вона мені дуже сподобалася. Хороша, вихована, красива. А що потрібно ще, адже для матері головне-щастя сина. Для сина купили квартиру. Нехай поживуть окремо. Я думаю, що молоді повинні жити окремо. Ну, весілля зіграли шикарне. А потім і дочка познайомилася з хлопцем. Хороша людина, любить дочку і планували весілля. Але ось моя улюблена дочка стала вимагати квартиру, мовляв, хоче окремо жити з чоловіком. Я їй пояснювала, що у нас грошей немає, але вона нічого не хотіла слухати.
Ми не могли взяти борг, адже в цей період вже не працювали. Але вона щодня сkандали нам влаштовувала: “ви мене не любите, ви безвідповідальні батьки, брата більше любите”. І так кожен день. Але дочка наша з кожним днем ставала агресивніше. У нас не було виходу. Я розуміла, що і вона хоче мати свій куточок, але що поробиш, якщо немає грошей? Вона наша дитина, ми її дуже любимо. Я намагалася пояснити, але вона нічого не хотіла слухати. Більш того, вона заявила, що якщо не буде квартири, то ми не запрошені на весілля. Ми з чоловіком продали наш будинок, купили їй квартиру. Вона цього не знала. У день весілля ми сиділи в кутку.
Потім подарували ключі; дочка хотіла обійняти батька, але він повернувся і вийшов із залу, я побажала їм щастя і теж пішла. Тепер нам нікуди було йти. Ми залишилися без крову. Нехай наша дочка живе в своїй квартирі. Ми з чоловіком мовчки посиділи в парку, а потім пішли в будинок прес тарілих. Звідти нас забрав син. Слава Боrу, у нього хороша дружина: вона нас прийняла з любов’ю. Я вдячна їй. Власна дочка нас залишила без даху над головою, а невістка прийняла нас з розпростертими обіймами. Я так вдячна їй. Скоро мій син побудував власний будинок,і ми з чоловіком переїхали туди. Донька так і не цікавилася, чому раптом у нас не залишилося даху над головою.
