Зовиця навіть не обтяжувалася привітати мою дочку в день її народ ження, але те, що та накоїла на її хрестини, стало останньою краплею

ПОЛИТИКА

Я перебуваю в шлюбі вже дев’ять років. У нас росте дочка, їй зараз 7 років. У чоловіка є сестра, за сумісництвом-хрещена моєї дочки. І ось з нею і з її сім’єю відносини у мене неважливі. На початку нашого з чоловіком сімейного життя ми їх звали на всі свята. Звісно приходили, але ніколи не приносили подарунків. Лише обнадійливо посміхалися і бадьоренько говорили — «з нас подарунок!» Але ніяких дарів від них ми не отримували. На її ювілей я йти не хотіла. Чоловік умовив. Придбали відмінний подарунок і пішли. Додому поверталися з нормальним настроєм.

Але на день Народження нашої дочки вони не зволили навіть зателефонувати і привітати. Не кажучи про подарунок. Давно зрозуміла, що від цих не дочекаєшся. На мої іменини-така ж тиша. Я не потребую їх подарунків. Але ж зателефонувати або написати не важко ж? Такі ось люди. Їм всі винні, вони нікому нічим не зобов’язані. Коли для хрещення дочки шукали хресну, змушені були зупинитися на її кандидатурі. Людей, яким можна було б довірити таку відповідальну справу, ні в моєму оточенні, ні в оточенні чоловіка не знайшли. Моя сестра сама нехрещена. Залишалася тільки зовиця. Хрестик і костюм для таїнства купувала я сама.

А коли зовиця сама хрестила свою внучку, вона повідомила, що хрестик і одяг повинна купувати хрещена. Тобто ритуали написані спеціально для зовиці з її сімейкою, а щодо інших ці канони необов’язкові. Гаразд би вони були незаможними. Але ні. Досить-таки заможна сімейка. Однак, судячи з усього, так вони ставляться до всіх оточуючих. Після цього я просто на просто перестала спілкуватися з цими людьми. А чоловік обра жається на мене. Можливо, мені варто простіше, байдуже ставиться до цих еrоїстів? Або все ж краще порвати з ними раз і назавжди?