Під час заручин всі були задоволені, тільки одна людина була без настрою і косо дивилася на наречену з нареченим, адже у нього була причина

ПОЛИТИКА

Іру любили всі: батьки, сусіди, вчителі. Її вважали золотою дитиною. Вона була вихована, розумна, ввічлива. У школі навчалася на п’ятірки, здобула золоту медаль. Вісім років ходила на плавання. Брала участь у будь-яких олімпіадах, завжди посідала перше місце. Так ще й збирається вийти заміж за гарного хлопця. Теж вдало. Хлопець сам теж золота дитина, а родина заможна. Має намір на весілля подарувати двокімнатну квартиру в хорошому районі. Все добре складалося. На заручинах була гарна дружня атмосфера. Усі говорили тости, бажали молодим щастя. Наречений сидів поруч із тестем, балакали, а невістка зі свекрухою пліткували, реготали. Тільки одна людина, друг сім’ї невістки, Ігор Петрович сидів без настрою, кидав косі погляди на Іру та нареченого. Мати Іри пишалася дочкою, раділа нею і постійно підкреслювала свої заслуги у тому, якою вона стала.

Не втрачала моменту тицьнути сусідам у їхніх безглуздих підлітків, мовляв, дивіться, як треба виховати дітей! Батько також був задоволений донькою. Вона нічого не просила у батьків, як це роблять дівчата її віку. Працювала після навчання у якогось професора, і сама купувала собі модний одяг та гаджети. Якось мама Іри поверталася додому і біля під’їзду побачила нову іномарку Ігоря. З машини вискочила якась дівчина, помчала в під’їзд, а він поїхав. <<Дивно. Знаючи Ігоря, він повинен був вийти з машини, привітатись, похвалитися і тільки поїхати. До того ж, зазвичай він дбайливо водить машину>>. Вирішила зателефонувати йому, але він не взяв слухавку. Вона піднялася у квартиру. Дочка відреагувала так, наче не чекала на неї. Зляkано подивилася на матір та продовжила займатися своїми справами.

— Дочко, Ігоре Петровичу щойно під’їхав до під’їзду, але, не привітавшись, поїхав. Дивно… — вона подивилася на дочку, у що вона одягнена, — так, це ж ти вискочила з машини! Ірина зблідла, потім почервоніла. — У тебе ні сорому, ні совісті. Йому ж п’ятдесят, він приблизно мій ровесник. А що ти думала? Так ось як тобі платили за твою «роботу». Огидно! Нена виджу тебе! Краще б не наро дила! Виявилося, що золота дитина Ірочка вже кілька років зустрічається з Ігорем Петровичем. Мати впала на диван і стала nлакати. Можна було подумати, що їй соро мно було за доньку, вона переживала за її репутацію. Але немає. Вона з першого ж їхнього знайомства була закохана в Ігоря Петровича, і їй було боля че, що він обрав не її, красиву інтелігентну жінку, а її маленьку копію – молоду дочку.