Я сиділа в парку і читала книгу, коли до мене підійшла одна дівчинка років п’яти і почала зі мною спілкуватися. Я, звичайно, теж почала говорити з нею. Маша, ця дівчинка, почала розповідати мені свою історію. Я спочатку просто слухала, потім, проаналізувавши, зрозуміла, що там щось не так. Ось, що вона розповіла… Тато її пішов з сім’ї, коли вона тільки наро дилася. А маму вона втра тила, коли їй було три рочки. Їй завжди говорили, що мама її піաла в інший світ. Машу взяла під опіку її рідна тітка з маминого боку.
Під час розповіді вона раз сто повторювала, що тітка у неї дуже хороша. По-перше, тому що вона не залишила Машу в дитбу динку. Вона переїхала в квартиру сестри і почала жити там з дівчинкою. Готувала для неї, правда, не так смачно, як мама, але все одно. Маша їла в день два рази: вранці і ввечері. Після сніданку вона грала у дворі, потім поверталася додому поїсти ще раз, і лягала спати. Найсумніше було почути, де вона спить. У кутку сіней, закутана в мамином одяг. Одяг мами Машина тітка хотіла викинути. Але Маша попросила не робити цього.
Тітка погодилася, і сказала, що дівчинка буде спати на ньому. Маші все подобається: вона вдихає запах матері і міцно спить. Розповівши про все в деталях, вона встала, попрощалася зі мною і пішла. Їй треба було додому. Подруги тітки скоро повинні прийти. Вона повинна розповісти про неї все хороше. Мені вся ця історія здалася дуже дивною. Її тітка, виходить, не така вже й хороша. Чому вона відправила Машу спати на підлозі? Чому вона всім підряд говорить, яка у неї тітка хороша? Я здогадалася. “Подруги”, швидше за все, працівниці служби оnіки. Бід на дівчинка.
