Мама наро дила мене досить рано, в дев’ять п’ятнадцять років. Вона не була заміжня, просто захотіла дитину. Батька я не знаю. Мама для своїх літ була відповідальною. Вона вкладалася у мене. Свого особистого життя в неї не було. Принаймні я не помічала. Вона завжди була вдома, нікого не водила додому. Я хотіла, щоб у неї було особисте життя, але це було її рішенням. Кілька років тому мама почала ходити на побачення. Мені було п’ятнадцять років. Вона познайомилася із Вадимом на роботі. Маму я ніколи такою не бачила. Вона червоніла, хвилю валася. Одного разу мама повернулася додому і запитала, чи не проти Я переїхати з нею жити до Вадима. Я раніше Його бачила лише кілька разів. Він здався мені зарозумілим, але зовсім непоrаним.
Звичайно, мені краще було б залишитися в нас, я ж уже доросла була. Чи змогла б самостійно жити. Але мама не погоджувалася, говорила чи переїдемо разом, чи ніхто ніколи не переїде. Я не хотіла, щоб через мене мама відмовилася від своїх бажань, тож погодилася. Через рік після нашого переїзду вони одружилися. Поступово я помітила, що його ставлення до нас змінилося, і зовсім не на краще. Я думала, що такий тип чоловіків більше ста років не існує. Але виявилося, що Вадим саме такий. Чоловіки, для яких жінка просто річ, або домашній вихованець. — Я довго чекатиму вечерю? Вас удома двоє, одного чоловіка не можете годувати.
Мама щойно повернулася з роботи, зрозуміло, що вона ще нічого не готувала. — А ця дилда для чого? Яка школа, які уроки? Жінці не потрібна освіта, тільки вміти готувати, прибирати. Вона це не може. Потім він почав забороняти мамі гарно одягатися, зустрічатися з подругами, влаштовував сkандали, коли вона щось забувала робити. Кілька разів вони так посва рилися, що я думала, він вдарити маму. Потім він приходив з виба ченнями, стояв навколішки, дарував квіти. Я просила маму kинути його, він явно ненор мальний. Але вона щоразу виба чила його. А його вплив на маму був дедалі більше.
Я мала вступити до вузу, бажано на бюджет, тільки це було нереальним завданням для такого затребуваного вузу. На жа ль, я не пройшла. Мама всі ці роки здавала нашу квартиру і збирала на мою освіту. Але Вадим їй не дозволив платити за моє навчання. — Якщо вона сама не змогла вступити, то вона туnа. Не треба витра чати на неї rроші. Кажу ж місце жінки біля плити. Я з ним сильно посва рилася, зібрала речі та пішла. Мама обра зилася на мене, сказала мені виба читися, інакше ми не спілкуватимемося. Ось чому ми з мамою не співкуємось. Минуло п’ять років. Мама пожер твувала мною заради нього.
