Моя мама полюбила зятя як власного сина, але вона уявлення не мала як це кохання руй нує моє життя

ПОЛИТИКА

Мама завжди хотіла хлопчика, але наро ділила мене та сестру. Вона не була зацікавлена у дівчачих промовах, тому у нас їх майже не було. Все життя вона чекала нашого заміжжя та вагітності. Дуже вже хотіла хлопчика, хоча б онука. Сестра в цьому плані її не втішила. А вісь у мене син наро дився. Вона любила його. Мама і зятя любила. Завжди була на його боці. Було таке враження, що вона його мати. Тобто мені «пощастило» мати двох свекрух, яким не подобалося, як я поводжуся з їхнім сином, і які, незважаючи на ситуацію, обстоювали інтереси чоловіка. Я вирішила розлу читися з чоловіком після п’яти років спільного життя. А причина цього-го зра да, про яку він повідомив мені у вигляді чарту. <<Ну так, зра да була, так вийшло>>.

Я зібрала свої речі, речі сіна – пішла. Прийшли до мами посередині ночі, вона здивувалася. — Що трапилося? Я розповіла їй про зра ду. Для мене зра да-найrірший вчинок. Начебто про тебе витирають ноги. Після неї неможливо жити із людиною. Особливо з таким, що навіть не спробував зупинити мене, просто сидів у телефоні, доки я збирала речі. — Ти з глузду з’їхала? Яке розлу чення. У житті багато чого буває. І у нас з твоїм татом багато було, у тому числі і зра ди. Але це не привід руй нувати сім’ю. Так, він зрадив тобі, але ж повернувся? Отже, все гаразд. — Так, треба було подякувати, — посміхнулася я. — Це тобі не жарти! — Мамо, він навіть не просив у мене вибачення, не намагався навіть виправдовувати себе.

— Ти хочеш, щоб він валявся в ногах і благав про помилування? Ти що, якась королева? Прийде просити прохання, вибачиш, і на цьому питання закрите. Про сіна подумай, без батька ніяк. Мама не nомилилася. Він і за місяць не зателефонував, не прийшов мири тися. Я остаточно вирішила розлу читися, коли він мені написав, чи я не заспокоїлася. Я відповіла, що ми розлу чаємося. Тільки тоді він вирішив зателефонувати, але лише для того, щоб озвучити свої поrрози. — Я дитину заберу. Не можна залишати його з матір’ю-істо ричкою. Мама сказала, що й у су ді підтримає зятя. — Онукові потрібен батько. До того ж що ти зможеш йому дати? А у зятя хоч своя квартира, нормальна зарплатня. Онукові набагато краще буде з батьком. Після цих слів ми з дитиною переїхали до сестри в орендовану квартиру. Попереду ще су д. Мама не змінила свого рішення, і колиաній теж. А я наполягатиму на своєму: не дозволю відбрати у мене сина.