Я думала, що знайшла чоловіка своєї мрії, але коли виявилося, що я ваrітна, ось тоді і моє життя перевернулося з ніг на голову

ПОЛИТИКА

Ми з моїм хлопцем познайомилися ще в інституті. Він мені одразу мені сподобався. Але сам до мене інтерес став виявляти набагато пізніше. Не знаю, флюїди я йому якісь посилала або він сам мене роздивився, але в нас закрутився роман. А роман переріс у досить стійкі стосунки. Коли я вже працювала, мені у спадок дісталася бабусина квартира. То справді був подарунок долі. Квартиру я відремонтувала, і ми стали жити там удвох. Батьки поставилися до цього дуже прохолодно. Цивільний шлюб не вселяв їм довіри. Але я вважаю, що час змінився. Втім, для двох штамп у паспорті ніколи нічого не вирішував. Штамп швидше був потрібний для суспільства.

А зараз громадська думка дуже терпимо ставиться до позашлюбних стосунків, і мої батьки також упокорилися. Можливо, суттєву роль зіграв той факт, що мій хлопець їм сподобався. Він справді добре вихований, і активно допомагав мені облаштовувати наше гніздечко. Та й із батьками своїми він мене познайомив. А ті, своєю чергою, захотіли познайомитися з моїми батьками. І між ними теж було повне порозуміння та симпатія. Обидва сімейства були впевнені, що весілля наше не за горами. Ось тільки ми про весілля не говорили ніколи. Тож і дітей заводити не збиралися. Якого ж було моє здивування, коли виявилося, що незважаючи на вживані заходи, я все ж таки заваrітніла. Після першого աоку я побачила у цьому знак долі. Та й у будь-якому разі, позба влятися від дитини я не збиралася.

Він же перший і зача тий у коханні. Батько дитини так не думав. Дізнавшись про ваռітність і моє рішення народ жувати, він збо жеволів. Зви нуватив мене у віроломстві, у бажанні натиснути на нього та змусити одружитися. Я заперечила, що про одруження і не заїкалася, всього лише сказала, що ваռітна і народ жуватиму. А він став у позу і заявив, що оскільки рішення було ухвалено без нього, то й надалі я можу виховувати дитину одна. І пішов. Пішов він не до своїх батьків. Ті поведінку сина не схвалили. Більше того, наполягають на тому, що батьківство він має прийняти, навіть якщо для цього доведеться потягти його до су ду. Тільки жодного су ду не буде. І прав на цю дитину у нього ніяких не буде. Я не хочу бачити його більше ніколи. І ніколи не пробачу.