Я думала, що впоралася з вихованням доньки, але коли вона заявила, що у свої 19 років виходить заміж, то у мене голова закрутилася

ПОЛИТИКА

Мої батьки мали свою методику виховання. Вони не kарали ре менем і не читали нотацій. Не оголошували бойkот. Вони просто попереджали. Я дуже вдячна батькам за моє виховання, і повністю перейняла їхню методику. Це виглядає так. — Не хочу це їсти, — вередувала дочка. — Не хочеш, не їж. Але я більше нічого не готуватиму. — попереджала я її… – Однокласники у дворі грають, а я уроки зубрю, – конючила дочка. — Хочеш гуляти? Іди. Але платне відділення ВНЗ я не потягну. — попереджала я її… — У мене немає жодних пристойних штанів! — Істе рила дочка.

— Я тебе, видаючи на початку місяця гроші на шмотки, попереджала, що раніше, як за два місяці нових дотацій не чекай? То чому ж ти, замість того, щоб купити штани, купила три кофти? Важливо, щоб батьки чітко дотримувалися своїх попереджень. Чи не відхилялися від наміченої лінії ні на йоту. Тоді дитина впевнена — якщо мати сказала — зробить. Відтак і свої подальші кроки відкоригує у правильному напрямку. Коли донька вступила до ВУЗу, я їй сказала, що на мене може розраховувати до вручення диплома. І ось недавно вона мене «утішила».

Сказала, що їй зробили пропозицію. Хлопець такий самий «нахлібник», як і моя дочка. Я вважаю, що у дев’ятнадцять років рано одружуватися. На ногах ще стояти не навчилися, а все туди ж – сім’ю творити. — Якщо хочеш виходити заміж – це твоя справа. Але попереджаю, від мене матеріальної підтримки не чекай. Я забезпечу лише навчання та додаткові заняття. Їжею, житлом, одягом нехай забезпечує тебе чоловік. — Ти աантажуєш мене! — Обра зилася дочка. Дочка не приходить додому та не відповідає на дзвінки. Від її подруг я знала, що вона живе зі своїм хлопцем у батьків. Сидітимуть у тих на шиї. І це називається сім’я?