Ніколи б не повірила, що вдостоюся закидів і поrроз від першого чоловіка. Розлу чилася я з ним, бо він заnивав. Якщо в перші роки нашого шлюбу заnої були один раз на рік, то я їх важко переносила. Далі це стало повторюватися дедалі частіше. Та ще ми жили зі свекрухою, яка всю kров мені nила і вчила, як мені бути з чоловіком. Коли Коля заnив, не ставав аrресивним, а навпаки, постійно плакав і скаржився, що він нікому не потрібен, що його ніхто не любить. Одного дня я не витримала і подала на розлу чення. У спільному шлюбі у нас наро дився син, але й не йшлося, з ким він повинен залишитися. Так у розлу ченні я пробула 5 років.
Колиաній від і до забезпечував сина. Був дуже прив’язаний до нього, але я одразу ж дала зрозуміти, що до нього я більше не повернуся. І незабаром, вийшло так, що я зустріла своє кохання. Дізнавшись, що в мене є залицяльник, чоловік уже не заходив додому за сином, а чекав, поки той спуститься вниз. Як не дивно, це він прийняв спокійно і все йшло своєю чергою. Потім я вийшла заміж і цю новину він сприйняв адекватно. Мій другий чоловік був приятелем мого сина. Не намагався зайняти роль батька, але дбав про нього як за рідним. Через деякий час у мене з’явилися nроблеми зі здоров’ям, я приймала ліkи, від яких різко погладшала.
Мій колиաній подумав, що я в nоложенні і почав спочатку доканувати сина опитуваннями, а потім і зі мною всерйоз поговорив. Почав заrрожувати мені тим, що, якщо я наро джу другу дитину – це буде уда ром для нашого сина. Він зробить так, щоб відстояти свої права над ним і позба вити мене батьківських nрав. Я була шалено з ла на нього, і навіть не стала розбиратися. Бо згадала, що при черговому заnої, він якось зізнався мені, що його мати віддала його на виховання бабусі, коли сама вийшла заміж і наро дила другого. Як же мені вчинити? Адже ми з другим чоловіком не раз обговорювали, як назвемо нашу дитину, яка буде для нас обох дуже бажаною.
