Сестра знала, що мені треба на відрядження, але кудись пропала з чоловіком, а дочку залишили на мене. У підсумку все виявилося куди rірше

ПОЛИТИКА

— Тітка, а де мама? Я відкрила очі, а на годиннику три ночі. — Чому досі не спиш? — Я бою ся. Хочу до мами. Коли вона повернеться? — запитала племінниця і заnлакала. На жаль, у мене не було відповіді на це питання. — Іди до мене. Не буде страաно. Чоловік і сестра пропали кілька днів тому. Ніхто не знає де вони. Мама каже, і на роботі питала, теж не бачили їх. За словами мами, вихователька зателефонувала і попросила забрати племінницю. Я повинна була поїхати у відрядження, але після того, як мама привезла дівчинку до мене, я скасувала його. Мама твердила взяти племінницю з собою, «дітям корисне морське повітря», а також, наполягала на тому, щоб я віддала їй ключ від моєї квартири. — Мамо, але у мене немає на це коштів. Я ж за рахунок компанії їду. — Нічого, візьми кредит. Тобі ж дадуть! Через скільки повернетеся? Вона задавала такі питання, тому що я не розповіла їй, що скасувала поїздку. Щось в її поведінці мене насторожувало і здавалося підозрілим.

Дочка з чоловіком пропали, внучка залишилася без батьків, дуже сумує, а вона чомусь щаслива. Ще й вимагає від мене ключі від моєї квартири. На наступний день вдень, коли нібито ми повинні були їхати, подзвонила мамі і сказала, що ми готові, виїжджаємо, нас проводжати не потрібно і попросила зателефонувати, якщо сестра з’явиться. Мені було цікаво, що ж станеться, що ж мама задумала. Тут, через пару годин мама відкриває двері ключем, а з нею моя сестра. — Мама! — вигукнула племінниця і кинулася в обійми сестри. — Ви тут? Чому не поїхали? — запитала мама. — Звідки взялася сестра? Чому не подзвонила? — Ми щойно зустрілися, випадково. — Так, мамо, Досить бре хати. Ви що, все підлаштували? «Навіщо?» — запитала я в подиві.

— Ех, хотіли, щоб ти забрала Настеньку у відпустку. Вони ж не можуть собі таке дозволити, а у тебе хороша зарплата. Я була աокована від цих слів. На руках сестри кілограм золота, одягається в брендових магазинах, ходить в салони. Я хотіла відповісти їй, але тут простукали в двері. — Здрастуйте. Ми тиждень тому домовилися з вами орендувати квартиру на тиждень, пам’ятаєте? Я закрила перед ними двері, звернулася до мами. — Ах ти тому наполягала на тому, щоб я залишила тобі ключі від квартири? — А що, квартира ж мала бути вільна. Я б віддала тобі гроші. — Настенька, ми пішли. Ти залишаєшся у тітки. Будь слухняною, — перебила нас сестра. Зібралася йти. — Тобто? Я не несу за неї відповідальність. Це ваше завдання, ніяк не моє. Залишите дитину, відведу в nоліцію. Вони пішли. Я відчувала себе обду реною. Гаразд, сестра, але від мами я такого не очікувала.