Коли я бачила, як мої однокурсниці виходили заміж так рано, народжували дітей, то я просто в աоці була і не розуміла, куди вони так поспішають, а вони говорили, що добре, коли рано наро джуєш, і здоров’я дозволяє, а ось коли вже буде за 30, можна буде сміливо гуляти, так як діти вже будуть дорослими. Я все одно не розуміла таких дівчат, я відучилася, почала будувати кар’єру, була вільною людиною, в той час мої подруги мені заздрили, так як я була вільною, могла робити, що хотіла, а їм доводилося бігти додому і прати пелюшки.
Я на все це дивилася і насолоджувалася свободою: після того, як я досягла висот на роботі, вирішила подумати і про особисте життя. Вийшла заміж я в 30 років, і ми з чоловіком прийняли рішення жити для себе, ось так і прожили ми три роки в шлюбі без дітей, але потім розлу чилися, хоча офіційно ми не розлу чилися. Після цього я зрозуміла, що якби була дитина, то він пов’язав би нас, а зараз вже пізно, потім так вийшло, що ми знову зійшлися з чоловіком. Вирішили більше не відкладати питання про дитину, і коли я заваrітніла, то ми були просто щасливі, після наро дження дитини настали важкі часи.
Чоловіка дратував nлач дитини, він став затримуватися на роботі, я звичайно ж, розуміла, що він спеціально затримується і практично всі обов’язки лягали на мої плечі. Ми не змогли разом прожити в шлюбі, вирішили вже розлу читися: зараз я розумію, що ті дівчата, які народжували в 18 років, мали рацію, так як зараз вони вільно гуляють, адже діти вже дорослі, а мені доводиться без сил прати пелюшки і слухати постійний плач.
