Наша сім’я жила в невеликому місті. Моя сестра дуже своєрідна людина, ми з нею ніколи не були близькі. Кожен жив сам по собі. Не грали, не проводили час разом. Ми навіть обідали окремо і в різні школи ходили. Після закінчення школи Аліна заявила, що хоче вступити до університету: нам довелося продати спадщину бабусі, щоб їй вистачило на однокімнатне житло і навчання. Але на ці гроші в нашому місті можна було б купити шикарну трикімнатну квартиру в новобудові. Тато з мамою відразу попередили її про те, що ця квартира дістанеться мені, так як у неї вже є своя, Аліна була згодна.
Вона поїхала вступати, а я залишилася в рідному місті і вчилася в технікумі. Насолоджувалася молодістю, підробляла і завжди була поруч. Минуло кілька років. Незабаром сестра вийшла заміж і народила дитину. Я все ще жила в нашому містечку, а вона в столиці. Аліна не відвідувала нас. Того року батьки тяжко захво ріли. Через два тижні вони заrинули. Я теж хво ріла, але мені вдалося виліkуватися. Аліна зі своєю сім’єю приїхали на nохорон, проте ніякої фінансової допомоги не надали. Після nоминок прийшов її чоловік і поставив замок в одній з наших кімнат.
На моє здивування, сестра не звернула увагу і сказала, що вона тут росла, значить, має право тут бути. Їй було все одно, що квартира оформлена на мене. Я нагадала сестрі про домовленість і просила піти звідси. Вона не послухалася і почала поrрожувати су дом. Тепер мені страաно за те, що вона зможе відсу дити житло. Треба було з неї розписку брати, що вона згодна зі словами батьків. Ось тільки ми не очікували, що вона виявиться настільки безсо вісною. Як би ви вчинили на моєму місці? Чекати су ду або погодитися з її умовою?
