Моя історія знайомства із чоловіком дуже цікава. Коли я навчалася в одинадцятому класі, моя подруга вирішила влаштувати вечірку. Нас було десь двадцять людей. Деяких я знала, але решту бачила вперше. На столі було багато алкоrолю, різні закуски. Всі веселилися, танцювали. Колонки грали на весь будинок, я налила собі яблучний сік і вийшла на балкон, намагаючись якось усунутись від шуму. Там зустріла хлопця приблизно свого віку. Трохи вище за мене, в окулярах. Стояв собі спокійно, читав книгу, мабуть, як і я, прийшов сюди через гучну музику.
Ми познайомилися і були здивовані, коли дізналися, що виявились тесками. Звати так само, як і мене – Женя. Він студент економічної академії, на цю вечірку його потяг друг. Ми були дуже схожі, у нас було багато спільного. Обидва непитущі, любимо книги, фантастичні фільми та кішок. У такі місця ходимо дуже рідко, але, мабуть, у цей день доля звела нас саме тут. Ми домовились про зустріч. Довго гуляли і все ніяк не могли наговоритися, ніби знали один одного сто років. Зустрічі перейшли до побачень.
За короткий час Євген став для мене дуже близькою людиною, дуже любили один одного. Незабаром я закінчила школу і вступила до університету. На другому курсі мій коханий вже працював і зробив мені пропозицію. Я, звичайно, відповіла згодою. Схожості не закінчилися, ми були дуже здивовані, коли в день реєстрації шлюбу побачили, що у нас збігаються не лише імена, а й прізвища. Тому я залишила батьківську, тепер не було потреби міняти. Ми живемо дуже щасливо, у нас дві дитини. Часто жартуємо з дітей, що вони у нас двічі Григор’єві.
