Я припустилася помилки, коли піддалася своїй свекрусі і переконала матір дозволити своячениці жити в неї. Я родом із міста. Я вчилася там медиком. Я з радістю переїхала до села. У мене швидко розвинулася спільна мова з сусідами та з пацієнтами. Я вирішила лишитися. Мама залишилася у місті. Переселити мене для неї було непросто. Тато пішов із життя 10 років тому, а бабусі не стало три роки тому. Я поклялася телефонувати їй часто. Проте я переїхала. Не було часу піднімати голову протягом шести місяців. На роботі я познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком. За рік ми одружилися. У чоловіка була молодша сестра.
Вона хотіла продовжити навчання у місті. Але грошей на оренду не було. У результаті свекруха попросила мати дозволити дочці жити з нею. Мама погодиться не поспішала. Вона дозволила їм жити зі свекрухою у неї, коли своячениця приїжджала до міста надходити. Я почала умовляти маму допомогти. Внаслідок цього мама погодилася. Свекруха ненадовго блищала, але до наступної сесії, коли своячениця була межі відрахування. Свекруха зви нувачувала з цього приводу мою матір, а не свою дочку. Мама намагалася переконати її, що (Аr/K) не повинна стежити за дорослою дитиною.
Проте свекруха не погодилася. Нерви моєї матері були пошарпані до того дня, коли своячениці довелося перескласти іспити. Вона не впоралася і була виключена. Свекруха повернула доньку додому та зви нувачувала маму, що не встежила. Я зв’язалася з мамою і запитала, чому вона одразу не викинула їх із дому. Мама заявила, що не хоче вплутуватися з моєю свекрухою. Ми все ще мали розбіжності з свекрухою. І мій чоловік підтримав мене. Він був вражений сміливістю матері та сестри. Свекруха rнівно повідомила мені, що стежити за її дитиною – це її відповідальність. Ми з чоловиком були спантеличені її суперечкою.
