Ми з чоловіком до весілля зустрічалися три роки. Правда, ми не жили разом. Ні у мене, ні у Віті не було свого житла, а знімати ми не хотіли і не могли. Ми воліли накопичити грошей для майбутньої квартири, напевно, спільної. Ми з ним проводили багато часу разом, гуляли, їздили за місто, іноді ночували разом, але тривало не проживали. Скоро Вітя зробив мені пропозицію, і я погодилася. Думала, що досить його знаю. Вітя запропонував мені переїхати до нього з мамою. Він вважав, що чоловік повинен ввести дружину в свій будинок, а батьківська квартира в якійсь мірі вважалася і його житлом. Зі свекрухою ми начебто знайшли спільну мову.
Правда, вона не втрачала шансу десь мене поправити, зробити зауваження. Але сильно вона не чіплялася. Відносини з чоловіком теж були хороші, як у всіх молодих пар. Будинок чоловіка був на іншому кінці міста. Щоб поїхати до мами з сестрою і повернутися, був потрібен день. Я не часто їздила до них, але дуже нудьгувала. Лише раз на тиждень у вихідні я відвідувала їх. Чоловіка все влаштовувало, але коли я просила його поїхати разом зі мною, він кривлявся: – А що я буду робити там? Сидіти і вислухати вашу балаканину? Я залишуся вдома, і краще, щоб ти теж залишилася. Якщо чесно, мені не дуже сподобалося, як він висловлювався, але не стала влаштовувати сkандал. Не хоче їхати зі мною в гості, нехай.
Але мама б зраділа, а також, допомога Віті дуже допомогла б мамі. Там багато чоловічих справ, з якими мама і сестра не завжди справляються. Один раз я сказала чоловікові про це, але він відповів, що це не його nроблеми. Навіщо цим повинен займатися він? Мама може найняти фахівців. Я промовчала, нічого не сказала. Нещодавно мама захворіла. Ліkар призначив уколи в чотири рази на день. Сестра працювала, тому знадобилося, щоб я поїхала до мами і допомогла їй з цим. Я збирала свої речі, коли чоловік повернувся з роботи.
Він запитав мене, куди я зібралася. Я розповіла всі подробиці ситуації, що мама потребує моєї допомоги, і що все це тимчасово. Я не очікувала такого, але чоловік влаштував сkандал. Він забрав сумку з моїх рук і з підвищеним тоном сказав, що я нікуди не поїду. – Ти з глузду з’їхав? Я їду до мами, вона хворіє. – А ліkарні для чого? Сказав уже, нікуди ти не поїдеш. Ми нещодавно одружилися, а ти мотаєшся туди-сюди, – майже кричав чоловік. Я забрала сумку і пішла. Благо, він не вийшов за мною, мені вже було страшно. Для мене така поведінка не нормальна. Я повернуся додому, тільки один раз, і то за речами. Такі відносини мені не потрібні.
