З Петром ми познайомилися під час студентства. Ми навчалися в одному університеті на різних факультетах. Гуляли в одній компанії, і познайомилися. Ми зустрічалися упродовж трьох років. Потім він дуже романтично зробив мені пропозицію. Ми одружени вже сім років. Ми непогано з ним уживаємось. У нас є двоє чудових дітей, синові 10 років, а молодшій дитині всього рік. Ми живемо у двокімнатній квартирі, яка залишилася мені від дідуся. Квартира не найкомфортніша, проте своя. У квартирі старий ремонт та радянські меблі, але ми не скаржимося.
Головне, що є дах над головою. Незабаром день народження сина, ми вирішили відзначити вдома у родинному колі. З грошима зараз є певні труднощі, тож це оптимальне рішення. Петра недавно скоротили на роботі, і сімейний бюджет помітно постра ждав. Родичі поставилися з розумінням. Мої родичі з низки причин не зможуть приїхати, але рідня чоловіка зібралася всією компанією нас відвідати. Вони заявили, що на ніч залишаться. Де у двокімнатній квартирі розмістити стільки людей? Я їх не розумію. У гості приїжджають на кілька годин, а чи не на весь день.
Якщо є бажання залишитися в місті, чому б не скористатися послугами готелів? На цьому ґрунті ми з чоловіком серйозно посва рилися. У нас рідко трапляються kонфлікти, але коли трапляються, відбувається це з розмахом. Я категорично проти, щоб його рідня залишалася з низки причин: свекруха і свекор неохайні, місця в квартирі немає, доведеться робити потім генеральне прибирання. Вони миються раз на місяць, у квартирі буде жахливо пахнути, якщо вони тут залишаться, а в мене тут діти живуть. Після сварки він зібрав речі та пішов. Думає, що я довго без нього не протягну і вибачатимуся. Подивимося!
