У нас з чоловіком з’явилася традиція: кожен день народження дочки Аріни відзначати по-особливому. Ми хотіли, щоб Аріна запам’ятала кожну дрібницю на святі, тому ретельно до цієї дати готувалися. У нас завжди було багато гостей, радісний сміх, ми замовляли величезний триповерховий торт, ми купували великі кулі, які літали по всій квартирі, а ще нас знімав фотограф. Після свята ми обов’язково сідали всією сім’єю і дивилися відео і фотографії з дня народження.
І ось Аріні повинно виповнитися 6 років, але півроку тому мій чоловік роз бився на машині. Його більше не має з нами. Я дуже важко переживала і зараз переживаю таку втра ту. Я не хотіла жити всі ці місяці без нього, і живу зараз тільки заради дочки. І все ж я хотіла зберегти мою з чоловіком традицію і влаштувати доньці свято. Я сама спекла великий торт, у мене весь час капали сльо зи. Мені було бо ляче душевно одній надувати кульки, одній дивувати і веселити дочку. Мені постійно не вистачало чоловіка.
І ось настав день народження Аріни. Я все почала як завжди. З великого торта в ліжко з запаленими свічками. Аріна загадала бажання-щоб тато прийшов на свято. Я ледве стримувала свої сльо зи. А потім кур’єр доставив мені довгі красиві троянди-мої улюблені квіти. У них була листівка від нашого хресного: “Твій чоловік розповідав, що кожен день народження Аріни любив дарувати тобі ці квіти на знак подяки за дочку. Я буду продовжувати цю традицію, щоб ви завжди пам’ятали, що він поруч”.
