Не чекала подібного прини ження. Діти трохи пожили у батька, після чого він заявив «прожили б ще тиждень-аліменти виплачувала б ти».

ПОЛИТИКА

Ми з чоловіком роз’їхалися з його ініціативи, і він пішов до своєї секретарки, з якою нещодавно до цього закрутив роман. Офіційне розлу чення поки не оформили, так як нікому з нас печать в документі не заважає. Двоє дітей, звичайно ж, залишилися зі мною. Три роки по тому розлуки він за домовленістю виплачував алі менти, і особливої уваги до дітей не виявляв. Покупками речей, зборами в школу або на свято, записом в гуртки, і іншими головними моментами займалася лише я. До його нової супутниці я симпатії ніколи не відчувала, і не хотіла, щоб наші дітки десь з нею перетиналися, тому й мови бути не могло ні про які поїздки до батька на вихідні. Було трохи шкода, що діти виростають без батьківської участі, але в цілому подібний розклад всіх влаштовував. Нещодавно становище змінилося: чоловік попрощався зі своєю співмешканкою, і зараз йому, мабуть, стало нудно.

Він згадав про існування сина і дочки – покликав їх минулого місяця пожити у нього. Спочатку ми не домовлялися про якийсь певний термін, і так вийшло, що дітвора провела у нього два тижні. Чоловік сказав, що в даному місяці він мені нічого платити не збирається. Більш того, за його словами, якщо син з донькою пожили б у нього ще хоча б один тиждень, так аліменти виплачувала б йому я… Чесно сказати, я навіть сперечатися з ним не стала, так як розrубилася. Раніше він ніколи не оскаржував свої обіцянки щодо грошового забезпечення наших діток, а тут, мабуть, вперше провів з ними так багато часу, випробував себе батьком-героєм, і аж заїкнувся про загальну опіку: щоб дітки жили по черзі то у нього тиждень, то у мене…

Для мене це в щирому значенні «плювок в душу», так як всі найважчі періоди життя діток я управлялася з ними сама, без допомоги чоловіка. А зараз, коли вони стали частково самостійними, він вирішив їх у мене, нехай не повністю, але забрати. Думаю, що важливу роль в цьому питанні відіграють грошики – батько просто вирішив таким чином скинути з себе грошові зобов’язання, і не заплатити аліменти. Не хочу йти у нього на поводу і ділити з ним опіку. Незрозуміло, коли у нього з’явиться нова подруга, і як вона поставиться до наших дітей. Ще боюся, що для них буде ст ресом, коли батько крізь час знову про них забуде. Хто правий, і як взагалі вчинити в цій ситуації? Аліментів там не така вже велика сума, проте нам з дітьми вони потрібні, сама я їх не прогодую…