На роботі чоловіка є така традиція: в кінці грудня і травня вони влаштовують корпоративи, куди всі ходять зі своїми супутницями. Так ось і в цьому році, як зазвичай, я підготувалася-купила собі нове гарне плаття, дістала свої улюблені туфельки на високих підборах, і тут щось пішло не так. Чоловік повідомив, що вони з колегами вирішили цього року погуляти без дружин. Мене це рішення сильно збентежило, і, хоч я і зробила вигляд, що мені nлювати, в душі я відчула, що, щось не так. Мої сумніви виявилися вірними.
І ось в день заходу, чоловік встав рано, почав довго збиратися, приміряв краватки і піджачки по черзі, я бідоласі допомагала, але в душі хотіла, щоб він залишався вдома. Поки чоловік гуляв зі своїми колегами, ми з донькою вирішили часу даремно не втрачати і вирушили по своїх дівчачих справах. Проходячи повз одного дуже крутого за масштабами нашого міста ресторану, я помітила на його балконі боляче знайомий силует, що обіймається з якоюсь дамою.
Серце почало вистрибувати з грудей, по щоці пішла сльо за, викликана зрадою і ножем в спину від чоловіка. Коли він мене помітив, відштовхнув її від себе і відразу ж спустився до нас -виправдовуватися, я ж лише вмазала йому ляпас і повернулася з донькою додому. Я не вважаю за потрібне далі жити з цим зрадником. Мене тільки дочка зупиняє, щоб не подати на розлу чення зараз же. Не пощастило їй з батьком, не пощастило…
