Моя мати познайомила мене з моїм майбутнім чоловіком. Вона повідомила мене, коли повернулася додому з робочої поїздки, що зустріла дуже солідного та серйозного чоловіка. Моя мама вирішила познайомити нас. До цього в мене ніколи не було серйозних стосунків із чоловіком, тому я вирішила довіритися маминому рішенню. Він мені одразу сподобався. Ми почали зустрічатися та жили разом, незважаючи на дев’ятирічну різницю у віці. У мого чоловіка була красива простора квартира в центрі міста. Єдине, що мене бентежило, – це те, що він жив із мамою. Я погодилася на ці умови, тим більше, що я часто була на роботі, а вихідні ми проводили у моїх батьків на селі.
Моя свекруха виконувала всю домашню роботу, що було для мене ідеальним варіантом. Незважаючи на те, що я збиралася жити сама. В той же час мені не подобалося, як багато часу мій чоловік витрачав на допомогу своєму братові та племінниці, які жили в окремій квартирі на сусідній вулиці. Мій хлопець та його молодший брат росли без батька. І мій чоловік узяв на себе роль тата для свого молодшого брата та сестри. Добре, що він відповідальна та серйозна людина. Однак у брата вже є своя сім’я, дитина, і йому потрібно бути самостійним. А його дружина неввічлива та невихована. Вона відкрито говорить про свою неприязнь і до мене, і до нашої свекрухи. Ми з чоловіком одружені вже дев’ять років.
У наших особистих стосунках панують гармонія та прихильність. Однак ми постійно ворогуємо через його брата. Ми не маємо дітей. Спочатку я любила племінницю чоловіка і із задоволенням допомагала їй, але невдовзі зрозуміла, що мені це набридло. Вони невдячні люди. Зрештою я перестала з ними спілкуватися. Коли свекруха просить їх прийти, я виходжу з квартири та йду гуляти районом або до своїх батьків. Чому я маю з ними спілкуватися? Чи маю я їм допомагати? Невже свекрусі так зручно? Чому я маю терпіти зауваження її іншої невістки на мою адресу? Згодом ця сім’я ставала все більш ворожою та оманливою до мене. Як виявилося, це були не єдині недоліки проживання в одній квартирі зі свекрухою.
Брат мого чоловіка захотів переїхати до нашої квартири після чергової сварkи зі своєю дружиною. І я порушила питання або я, або твій брат. Моя свекруха, до речі, стала на бік сина і приготувала для нього кімнату. Загалом вона навіть не згадала про мої почуття. Я зобов’язалася жити зі свекрухою одна, а не з нею та її другим сином. Я втомилася від життя із цією сім’єю. Переїзд до моїх батьків незручний, бо я і мій чоловік працюємо тут. Мій чоловік також боїться заподіяти мені шкоди, але йому шкода брата. На жаль, мені доведеться шукати житло для оренди та переїжджати. Це буде непросто, особливо для мого чоловіка. Але на що я ще здатний? Які ще є здібності? Ми разом уже 9 років, ми любимо один одного, і я хочу мати дітей та відповідати за власні проблеми, а не за проблеми його сім’ї. Є чи вихід з цією ситуації ?
