Ми з чоловіком одружені двадцять два роки. Я познайомилася з майбутнім чоловіком, коли відпочивала з подругою на курорті. Він був там разом з батьками. Хлопець був симпатичний, високий, але занадто сором’язливий, нерішучий. Ми ж з подругою навпаки, були надто розкуті. Після знайомства я зрозуміла, що він розумний і чудовий молодий чоловік, і вирішила продовжити з ним спілкування. Я була часто у них в гостях. Познайомилася з його матір’ю і батьком. У нього хороші батьки, ми і зараз з ними дружимо. Мамі мій обранець теж сподобався. Через рік ми вирішили одружитися і створити сім’ю.
Відразу після весілля ми переїхали в однокімнатну квартиру, яка йому дісталася від бабусі. Через шість років наро дилася дочка. Тоді ми з чоловіком вирішили продати наше житло, а також будинок мами, і купили велику трикімнатну квартиру в місті. Зараз ми живемо вчотирьох: я, чоловік, наша дочка і моя мама. Мама жила в маленькій кімнаті в квартирі і ніколи не втручалася в наше особисте життя. Вона допомагала виховувати дочку, а більшу частину часу проводила на роботі. Коли вона пішла на пенсію, то все змінилося в гіршу сторону.
Мама постійно втручалася в справи нашої сім’ї, постійно щось радила, і не давала спокійно жити. Але найголовніша проблема полягала в тому, що мама вирішила перевиховати мого чоловіка. Адже вона раніше говорила, що мені пощастило з чоловіком, а що ж зараз сталося? Зараз маму не влаштовує, що чоловік заробляє мало грошей. А після роботи він може пообідати і лягти відпочивати. Мама дорікала йому в тому, що він недостатньо часу проводить з донькою. Але мене то все задовольняє в моїй родині! У нас кожен день сварки. Чоловік постійно просить мене поговорити з нею, а інакше переїде до своїх рідних. Ну що ж мені робити?
