Якщо дівчина не хоче народжувати дитину, не бажає, та й не вміє готувати, живе кар’єрою – навіщо їй заміж виходити? Чи сумісні бізнес леді та сім’я? До Томи в сім’ї з дитинства ставилися, як до кришталю. Над нею тремтіли, любили та одягали, всіляко балували. Нею пишалися, вона була відмінницею в школі, мала різнобічні таланти: співала, малювала, танцювала. І завжди удостоювалася похвал. Її мама балує дочку досі. Вона живе з батьками, мати за нею прибирає, пре та прасує її речі, миє за нею посуд.
Мати навіть не думає залучати її до домашньої праці. І це вже двадцять вісім років. – Домашні справи я ненавиджу! – каже Тома. – І дитину наро джувати не буду! Але, з іншого боку, старанність у навчанні, наполегливість та ділова хватка зробили з Томи начальницю відділу у великій компанії. І це ще у двадцять вісім років. Дівчина, по суті, живе роботою і на роботі. Повернутися з роботи о першій годині – це для неї в порядку речей. Також для неї нормально провести вихідні на робочому місці, готуючись до тендеру. Але півроку тому.
Тома погуляла на весіллі подруги і з того часу ходить замислена. – Я доросла до стосунків та сім’ї, – каже вона. – Молодість минає, а я все одна. На сайті знайомств Тома познайомилася зі Стасом. Таким же зацикленим на роботі 30-річним чоловіком. І вже сходила кілька разів на побачення. Але тут виникає питання – а воно їй треба? Що хоче знайти, створивши сім’ю? Від побуту та дітей вона відбрикується, як чорт від ладану. Вранці до ночі на роботі. Обранець такий самий трудоголік. Ну припустимо наймуть домробітницю. Допустимо, прийде термін і в Томі прокинуться материнські інстинкти. Але навіщо їй чоловік, якщо з ним тільки ложе і ділити? Щоб було?
