У господарів квартири, яку я орендувала, підросла дочка. Квартира знадобилася їй і мені дали три місяці, щоби знайти нове житло. Довелося переїжджати. Нова квартира була пристойною, місце теж влаштовувало, та й господиня здалася адекватною. Я прожила там три місяці, тихо, спокійно. Вчасно вносила платежі. І раптом господиня заявляє мені, мовляв , на мене скаржаться сусіди. Мовляв, влаштувала тут кубло. Приходять до мене всякі хлопці та дівчата. Та й вигляд у них якийсь підозрілий. – Це мої учні! – Розсміялася я. – Я їх готую до ЗНО. Вони поза школою намагаються виглядати старшими. Та й так уже практично дорослі люди. А те, що вони стур бовані складанням іспиту, теж додає їм у віці. Господиня підтримала мій сміх.
– А з якого предмета ви з ними займаєтесь? – Запитала вона. – Готую до іспитів з математики, – відповіла я. – Так це ж чудово! Розумієте, мій лоботряс сильно відстає з математики. Коливається між двійкою та трійкою. От якби ви могли підтягнути його до рівня твердої трійки, більше й не треба, то я була б дуже вдячна вам, – висловила прохання господиня квартири. – Звичайно, позаймаюся. Моя оплата – шість тисяч на місяць, – сказала я їй вартість моїх послуг. – Але ж ви живете у моїй квартирі?! – обурилася вона.
– Але ж не безкоштовно. Я вам плачу за квартиру, ви оплачуєте мені заняття з вашим сином. Все чесно, – мені здалося, що я зрозуміло і переконливо пояснила їй свою відмову. Хазяйка пішла незадоволеною. А за три дні зателефонувала, і сказала, що підвищує орендну плату на шість тисяч. Мовляв, їй треба платити репетитору. Я відмовилася. Благо у договорі про оренду був пункт, що господарі зобов’язані попередити про підвищення оренди за два місяці. Так що я маю два місяці, щоб знайти нове житло.
