Ми з чоловіком разом більше десяти років і встигли стати батьками хлопчика. За ці роки я не працювала: то сиділа з дитиною, то займалася господарством. Сім’ю містить чоловік. У нього непогана посада у величезній компанії. У них дружний колектив і турботливі керівники, так що один-два рази за рік вони влаштовують корпоративи. Чоловіка всі там люблять, поважають, так що він не пропускає жодної вечірки. Коли наш син ще був маленьким, мені ніяк не вдавалося потрапити на корпоративи, але коли він став більш-менш самостійним, я могла вже залишити його з рідними.
Варто сказати, компанія не шкодує грошей для співробітників і завжди влаштовує свята в кращих ресторанах міста. Минулі три рази пройшли весело, в хорошій компанії друзів. Кожен раз я намагаюся вибрати сукню для виходу задовго до корпоративу, на вечірках намагаюся не nити і спілкуюся з усіма. Через тиждень ювілей у компанії, і керівники влаштували чергове свято. Я вже вибрала сукню в Інтернеті, але спершу вирішила порадитися з чоловіком. Він навіть не подивився на наряд і відразу ж заявив: «Ти нікуди не підеш». Коли я запитала про причини, у нього були заздалегідь підготовлені відмовки.
Для початку, у нашого сина важлива контрольна в наступний день, з ним треба займатися, по-друге, в цьому році свято пройде без членів сім’ї, і по-третє – я його зrаньбила минулого разу (перебрала спиртного і танцювала непристойно). Насправді, я розумію, в чому справа. Одна з його підлеглих завжди здавалася мені дівчиною легкої поведінки і навіть в моїй присутності намагалася завоювати увагу чоловіка. Коли я прямим текстом запитала чоловіка, чи не в ній справа, він розлю тився, почав kричати, мовляв, через рев нощі несу дурниці. Але все це якось дивно, чи не так?
