Сеньку треба було годувати, одягати, а грошей kатастрофічно не вистачало. Тома весь день проводила в городі, садила, полола, руки і душа огрубіли. Все частіше вона зривалася на бідну дитину. І, як на зло, внадилися до неї ходити подружки, Катька і Люда. І пішло-поїхало, п’янки, гулянки. Заходили до неї і різні мужики, були, звичайно, і холості, але в основному одружені, які хотіли розважитися, особливо не напружуючись. Одного ранку зайшла до Томи Ніна Ігорівна, рідна тітка поkійного чоловіка.
Жінка не змогла жити спокійно, бачачи, як Тамара просто пропиває своє життя. У відповідь на зауваження і поради тітки чоловіка, Тамара гаркнула, що сама все знає, та тільки інакше неможливо, а п’є вона тому, що хоче забутися від усіх проблем. Все б нічого, але ж від горілки тільки гірше, он, вона навіть забула, що днями зустрічала вчительку сина, І та попросила, щоб мати звернула увагу на успішність Сеньки… Через кілька днів Тома вирішила відвезти в місто цибулю і моркву, продати на ринку.
Автобуса не було. І раптом на дорозі зупинилася машина, і водій люб’язно запропонував підвезти її. Тома спочатку напружилася, але вибору у неї не було. По дорозі познайомилися, розговорилися. Назад поверталися майже друзями. Юра почав заходити в гості до Томи, подружився з Арсенієм. Тома спершу не сприймала все це всерйоз, але час показав, що марно. Юра поставив перед Томою умову, що та більше не доторкнеться до випивки. Тома, на подив для самої себе, погодилася, і її життя знайшло нові фарби.
