У двокімнатній квартирі Марго і Бориса було стовпотворіння. Наїхали гості. Причому приїхали на весілля до двоюрідної сестри Марго Ірини. Розмістили по родичам. Ось і їм дісталася пара гостей. Цілу ніч їм не давали спати походи родичів у ванну. Нарешті до третьої години вгамувалися. Встали о восьмій годині. Щоб встигнути привести себе до ладу до весілля. Чомусь приїхала наречена, Свєта. – Марго, kатастрофа! – підбігла вона до господині. – Свєта, десять хвилин, і ми готові, – сказала Марго носячись з одного кута в інший. – Марго, пригальмуй, є серйозна розмова, – сказала Світлана.
– Говори, – кинула на ходу Марго. Гальмувати вона й не подумала. – Тут таке діло. У ресторані можна розмістити обмежену кількість людей. Ми не чекали, що приїде дядько Коля. Він і сам не думав сьогодні приїжджати. А ось приїхав та ще з дружиною разом. – Поки що зрозуміло, – Марго все ще обмірковувала, як швидше привести себе в порядок, – а я тут до чого? – Марго, люба, ви не їдете з нами. – Таксі, чи що, викликати? – Ні. Ви на весілля не підете. Замість вас дядько Коля із дружиною поїдуть.
Значить до них затягли купу рідні, Марго про всіх подбала, причому зі Світланою вони особливо близькі не були, зустрічалися раз на рік. Але Марго вирішила врятувати рідню. А для них із чоловіком місця не знайшлося?! – Для нас самих це несподіванка, з ви нним виглядом сказала Світлана. Звучало правдоподібно. Але… – Свєта, там дядько Коля зачекався. Він сказав, що місяць чекав цього дня. – Несподіванка, отже! Місяць чекав, отже! Світлана мовчки дивилася в підлогу. – Забирайтеся з мого будинку, – прошипіла Марго. – Але ми хотіли і сьогодні гостей у тебе розмістити, – промимрила Свєта. – Ваші гості – ваші проблеми. До побачення…
